Того дня я прокинулась ще о четвертій ранку. Тихцем, аби не розбудити маму, одяглась і вийнявши чемодан із речами з-під ліжка, вийшла із квартири.
Двері зачинила максимально тихо, адже не хотіла сцен які б мам мені влаштувала. того дня я не тільк її одну залишала, але й свою бабусю. яка потребувала догляду. Я вчинила дуже не гарно, але то був єдиний порятунок для мене.
Скільки я себе пам’ятаю моя мама постійно відчувала себе зле. Бабуся бігла довкола неї із якимись пляшечками, баночками і порошами. Маму не можна було чіпати, про щось просити, чи навіть. просто до неї заговорити, адже вона почувалась не надто добре.
Я пам’ятаю її або з компресом на голові у ліжку, або її відсутність, аде вона була в черговому санаторії. Бабуся повністю опікувалась нами обома: виховувала ростила мене і доглядала маму.
Коли я стала старше, то також робила усе, аби покращити мамин стан. Я її любила щиро і опікувалась нею, адже це була моя матуся.
Після закінчення школи я не пішла навчатись, а одразу влаштувалась на роботу, адже нам потрібні були гроші. Мама не працювала, а бабуся була вже на пенсії. Поступово саме я стала головним годувальником у родині.
Коли мій наречений Павло зробив мені пропозицію, я одразу його попередила, що житимемо ми у мене, адже не могла покинути свою маму напризволяще. Він погодився і пообіцяв стати мені надійною підтримкою і опорою.
наше сімейне життя було щасливим рівно до того, як ми переступили поріг РАЦСу. Павло не знайшов спільної мови з моєю мамо. Вони все частіше влаштовували неприємні сцени. Моя мам часто плакала, а Павло говорив, що нам потрібно з’їхати і що нічого із мамою моєю не станеться, якщо вона піде на роботу. Але я не слухала його.
Мамі від такої атмосфери ставало все гірше. Я розуміла, що так довго тривати не може і одного разу запропонувала Павлу пожити окремо. Ми так і не зійшлись знову. наш шлюб не протримався і року. звісно я переживала, але у той період саме злягла бабуся і у мене тепер просто не було часу на себе. Я доглядала бабусю і “рятувала” маму.
Напевне, так тривало б усе моє життя. якби одного разу я не занедужала і не відпросилась би з роботи. Мама того дня, як завжди, спала до обіду і напевне, вирішила, що я на роботі. Я лежала в ліжку і добре бачила, як моя мама пританцьовуючи пробіглась коридором. Моя мама, яку я під руки водила по квартирі? Повертала вона із кухні, щось наспівуючи собі під носа із трьома тарілками в руках, коли її погляд зустрівся з моїм, вона буквально сполотніла. Треба було бачити ту сцену – кинула тарілки, моментально зблідла і ухопилась за стіну:
— Ось, – прорекла мало не втрачаючи свідомість. – Думала що сама зможу дійти до кухні. Туди то я доповзла, а от до ліжка вже не можу.
Я нічого їй не сказала, просто розвернулась і пішла у свою кімнату. Відтоді я почала багато на що звертати увагу. Для мене стали зрозумілими слова колишнього чоловіка і те, чому він саме так ставився до мами моєї. Все частіше я затримувалась на роботі, аби не бачити її обличчя.
А одного дня я зателефонувала Павлу сама і просто сказала, що все зрозуміла. Мене переповнювали почуття. я мала б з кимось поговорити. Павло приїхав одразу. ми довго гуляли парком, я говорила і говорила, все моє життя вертілось навколо цієї жінки, я втратила своє щастя, не навчалась, не можу тепер нікуди поїхати, нічого собі дозволити. А все чому?
Павло вислухав мене а потім сказав спокіно:
— Їдь від неї якнайдалі. Бажано за кордон, а краще за океан, аби вона не могла тебе дістати. Тільки тоді ти матимеш щастя.
З тієї зустрічі я поверталась уже з чітким планом. Звільнилась з роботи і зібравши чемодан одного ранку просто пішла без попередження залишивши записку.
Три роки минуло. Я працювала у Польщі, була в Чехії, а нині у Канаді разом із чоловіком.
А мама? Вона працює, хоч і скаржиться постійно. Бабусю мою доглядає жіночка, якій мама здала в оренду мою кімнату. Та пані не платить за оренду і ще й ходить на роботу.
Я не жалкую про свій учинок, хоча інколи все ж соромно перед бабусею. Заспокоюю себе тим, що вона б мене зрозуміла і підтримала, хоча розумію, що навряд. Для неї мама моя була центром усесвіту і саме вона мене вчила “допомагати і доглядати” маму.
А я й понині ставлю собі одне і те ж питання: невже бабуся нічого не бачила і не розуміла?
09,08,2023
Головна картинка ілюстративна.
