– Ох, Тоню, хто ж тебе таку заміж візьме? Ось же яка, чоловіки ж красивіших люблять, а ти он у нас…
Тоні було прикро слухати таке, але в душі вона вже змирилася, що щастя в житті їй не бачити, з такими вухами і носом. Вона цілими днями читала книги, журнали, намагалася малювати, висловлювати в малюнках все, що у неї на душі.
З молодших класів у неї була тільки одна подруга, Ніна, яка не звертала увагу на зовнішність Тоні. Ніна бачила в подрузі споріднену душу, вони обговорювали прочитані книги, слухали одну і ту ж музику, їм було цікаво разом.
У 16 років Ніна почала зустрічатися з хлопцем. Його звали Сашко, старший від неї на рік, дуже гарний. Ніна літала на крилах любові, і ділилася своїми радощами з Тонею
– Тонько, я така щаслива, ти не уявляєш! Саша… Він такий… Такий… Ну, словом, класний! Нам так добре разом, сподіваюся, після школи ми одружимося!
Тоня була рада за подругу. В душі у неї була невелика туга, їй теж хотілося відчувати такі ж почуття, зустрічатися з хлопцем, але куди їй, з таким-то обличчям…
Один раз Тоня йшла ввечері з магазину, і побачила в альтанці, оповитій зеленню, Ніниного хлопця Сашу з іншою дівчиною. Вони обіймалися, хихикали, і було зрозуміло, що Саша обманює Ніну.
Тоня помчала до Ніни додому
– Нін, там це… Сашка твій з якоюсь дівчиною…
– Сашка? З дівчиною? Тоню, ти нічого не плутаєш? Саша вдома сьогодні, сказав, що прихворів і не прийде.
– Нін, точно він це, пішли разом, подивимося.
Ніна з Тонею побігли до альтанки, але там уже нікого не було.
– Тоню, навіщо ти набрехала мені? Немає тут нікого, ти що не бачиш? Подруга називається… Ааа, я зрозуміла, ти просто заздриш мені, адже у тебе немає хлопця, і не буде, з таким – то величезним носом і вухами, хто на тебе зазіхне? Не хочу більше знати тебе, не потрібні мені такі подруги!
І Ніна побігла додому до Сашка, перевірити, вдома він чи ні. Мама сказала, що Саша пішов в лікарню на прийом, і Ніна заспокоїлася, значить Тоня точно набрехала.
А Тоня йшла додому і гірко плакала від образи. Хотіла як краще, відкрити очі подрузі, і в підсумку виявилася винною. Тепер Тоня зовсім одна, Ніна знати її не хоче. Одна радість була, дружба з Ніною, а тепер…
На випускний у школу Тоня не пішла, прикинулася, що нездужає. Батьки і не наполягали, вони розуміли, що Тоні буде некомфортно там. Вони бачили, що Тоня перестала спілкуватися з Ніною, але причину вона не озвучувала.
Тоня вступила до технікуму, на вчителя малювання. У вільний від навчання час, вона малювала, часто на вулиці робила замальовки, сидячи на лавці. Один раз вона намалювала хлопця з дівчиною, які з’ясовували стосунки на сусідній лаві.
Дівчина кинула хлопця, а він не міг зрозуміти, в чому завинив. Дівчина була дуже красива і ефектна, в таких завжди закохуються. Хлопець залишився один, дівчина пішла. Тоня боязко підійшла до хлопця і простягнула свою замальовку.
– Вибачте, я тут поруч сиділа малювала, і ось .. Вас намалювала, хочу подарувати.
– Дякую, дівчино, дуже оригінальний малюнок. Але я брати не буду, не хочу згадувати цей день, вибачте.
– Та нічого страшного, я розумію. Просто дуже вже хороший малюнок вийшов. Мене Тоня звати, я вчуся на викладача.
Хлопця звали Антон. Вони розговорилися, обмінялися телефонами. Тоня підтримувала його морально після розставання з дівчиною. Ніякої романтики між ними не було, просто дружнє спілкування.
Тоня була рада, що у неї з’явився друг. З Антоном було легко і приємно спілкуватися, у них було багато спільних інтересів. Так тривало кілька місяців.
Якось Тоня пішла в салон, щоб підстригтися, а там була акція, стрижка, фарбування, укладка за ціною стрижки, і в подарунок макіяж. Тоня вирішила спробувати новий колір волосся і нову зачіску.
Майстер попався дуже хороший, і перетворив Тоню так, що вона сама себе не впізнала. Блякле, русяве волосся він пофарбував в насичений каштановий колір, зробив красиві локони. Ніс почав здаватися менший, а вуха зникли за кучерями.
Макіяж вигідно підкреслив очі, вилиці, Тоня ніколи раніше так не робила.
Перший раз в житті Тоня собі сподобалася, і не здавалася некрасивою. Увечері вони домовилися з Антоном піти погуляти, і заодно вона хотіла помалювати.
Побачивши змінену Тоню, Антон втратив дар мови. Він обсипав її компліментами, Тоня червоніла, як рум’яне яблуко. Адже це були перші в її житті компліменти.
З цього дня стосунки Тоні і Антона перейшли в розряд романтичних. Антон зрозумів, що закоханий в Тоню, і давно, просто не міг сам собі в цьому зізнатися. Він ніколи не зустрічав таких щирих, добрих дівчат, для нього на першому місці раніше була зовнішність.
Тоня закінчила коледж, і почала викладати в гуртку з малювання для дошкільнят. Їй дуже подобалося навчати дітей. З Антоном вони одружилися, тихенько розписавшись в РАЦСі, і замислювалися про дитину.
Від колишньої некрасивої, невпевненої в собі Тоні нічого не залишилося. Все в собі її влаштовувало. У неї була професія, коханий чоловік. Дасть Бог, скоро і дітки з’являться.
Один раз вона зіткнулася в магазині з Ніною.
– Тоню, це ти ?!
– Ніна? Привіт. Так це я.
– Ой, думала мені здалося, ти так змінилася. Що ти з собою зробила? Ну майже красуня, треба ж…
– Не робила я операцій. Просто зачіска вдала і макіяж. Як живеш, Ніна, чим займаєшся? Адже ми з тобою після того випадку з Сашком так і не спілкувалися, образився ти тоді..
– Тоню, а ти ж була права. Сашко обманув мене тоді, але я про це дізналася пізніше, коли ми вже одружилися. Я при надії була, і йому довелося одружитися зі мною. А потім він зізнався, що весь час гуляв від мене. А я, наївна, на тебе накинулася. Але ж ми так дружили .. Розійшлася я з ним, одна дитину виховую, він не допомагає. А ти як ся маєш, Тоню?
– Ну, що було, те загуло. У мене все добре, є коханий чоловік, працюю. Подруг у мене більше не було, вистачило твоєї зради. Так що, Ніно, і негарна Тонька знайшла своє щастя.
Тоня розвернулася і пішла. А слідом їй з тугою дивилася така красива, але нещасна Ніна, і думала, як цікаво складається часом життя.
Автор: notatky optymistky.
Фото ілюстративне.
