fbpx
Історії з життя
Це що ми разом будемо виховувати дітей? Мій син буде рости зі своїм дядьком? Та нас сусіди засміють. У садку та школі пальцями тикати почнуть

Мені двадцять один рік. Два роки як я одружена з найпрекраснішим чоловіком на світі. Я дуже щаслива зі своїм коханим і практично не сумую за домом.

Справа в тому, що сама я родом з міста, яке знаходиться на іншому кінці країни. Сюди приїхала на час навчання в університеті і спочатку дуже сумувала за рідними. А потім зустріла свого коханого і все ж вирішила залишитися з ним тут. І жодного разу про це ще не пошкодувала.

Скоро в моєму житті трапиться ще одна радісна подія: через місяць я стану мамою. Дізнавшись про свій стан, я спочатку злякалася, що нічого не знаю про дітей, але чоловік запевнив, що його мама буде в усьому мені допомагати і підказувати.

Зі свекрухою я в хороших стосунках, тому мої страхи відступили. Але ось недавно батьки чоловіка прийшли до нас на вечерю і приголомшили нас новиною. Свекруха зі свекром планують ще одну дитину. Вони навіть пройшли удвох повне обстеження, щоб дізнатися, чи не пізно їм ще. Коли я це почула, у мене дар мови пропав. Щоб ви розуміли, на даний момент матері чоловіка – сорок три роки. Наскільки я знаю, після тридцяти це вже пізно вважається, а тут вже за сорок. По-перше, це просто небезпечно в такому віці. Будь-які ускладнення можуть бути. А по-друге, навіщо їм ще одна дитина на старості років, нехай онука няньчать.

Відверто кажучи, я думала, що свекруха буде мені допомагати у догляді за малюком, а вона надумала натомість при надії ходити. Чоловік теж злегка сторопів від батьківської затії, але мамі своїй, проте, нічого не сказав. І що тепер виходить? Мені через місяць народжувати, а я без батьків, далеко від дому і ніхто мені не допоможе? Напевно, варто знайти якісь курси, а то я навіть про те, як сповивати дитя не маю ніякого поняття. Але це ще дрібниці, але рішення свекрухи у мене все одно в голові не вкладається. Це взагалі нормально ставати матір’ю в такому віці? Я розумію, зірки якісь в такому віці такі вибрики влаштовують, але нормальні люди…

Я вже уявляю цю картину: стара свекруха з паличкою веде молодшого в перший клас. А потім що? Як зовсім постаріють, перекинуть всі турботи про дитину на нас з чоловіком? Ну, вже ні, мені своїх турбот вистачить, в яких я сподівалася, що свекруха, як бабуся, мені допоможе.

Це що ми разом будемо виховувати дітей? Мій син буде рости зі своїм дядьком? Та нас сусіди засміють. У садку та школі пальцями тикати почнуть і будуть називати ненормальною сімейкою. А якщо їх дитина матиме проблеми? Я чула, що після 35 не все так гладко в цьому плані. Невже мама чоловіка зовсім не розуміє ризику і абсурдності ситуації?!

Я не знаю, як тактовніше відрадити її від затії. Є у кого-небудь знайомі, які ставали батьками після сорока? Як все закінчилося? А може ви знаєте спосіб, як відмовити батьків чоловіка від такої ненормальної затії?

Фото – ілюстративне.

Передрук матеріалу без гіперпосилання на Intermarium.news заборонений!

Заголовок, головне фото, текстові зміни. – редакція Інтермаріум.

facebook