fbpx
Світ
Ціни на продукти вищі, ніж в Україні. Проте і якість краща. Але найбільше Анну шoкують податки. Наприклад, деякі бізнесмени повинні платити 70% від прибутку. Іноді вигідніше працювати на когось: українка про життя в Італії

27-річна Анна Гончаренко родом з Харкова. За освітою — режисер естради й масових свят, працювала танцівницею, маркетологом шоу програм, організатором свят, ведучою. Ось уже кілька років вона живе в італійському місті Асті, регіоні П’ємонт. Складає індивідуальні маршрути, проводить гастро-тури і екскурсії в форматі “прогулянка з місцевим жителем”. Зараз будує разом з чоловіком апартаменти для туристів, пише Gazeta.ua.

“Країну для переїзду не вибирала. Я зазвичай кажу, що, якби я тут не жила, я б тут не жила. Італія мені ніколи не подобалася. Моя історія приїзду в Італію — справжній посібник про те “як робити не треба “, — зазначає Gazeta.ua Анна, — Одного разу я вирішила змінити атмосферу і поїхала працювати до Італії в нiчний клyб. Там і пoзнайoмилася з майбутнім чоловіком. Коли закінчилася віза, він і запропонував мені залишитися”.

Розповідає, що ніколи не мріяла вийти заміж за італійця і переїхати в іншу країну. Весілля грати теж спочатку не хотіли, планували тільки розписатися. Але в підсумку святкувати прилетіли батьки Анни, подруги з різних куточків світу — від Дубая до Шпіцбергену. Подію фотографували фотографи з України, був український коровай разом з рушниками.

“В Італії не заморочуються з приводу традицій, весілля дуже нудні. Наше ж стало моїм найкращим проектом: сама робила запрошення, малювала ескізи торта, сукні, готувала декорації та подарунки гостям. Італійська свекруха з ентузіазмом допомагала, — згадує Анна, — Наші мами дуже здружилися за час весілля, хоча був мовний бар’єр. Через весільний форс-мажор залишила їх одних і це не виявилося кaтaстpофою. Буквально через кілька годин, на вечері, моя свекруха вимагала місця поруч з моєю мамою “Таня! Де моя Таня? Ми повинні з нею говорити! “. Напевно, інтуїтивно знайшли спільну мову. Досі один одному привіти передають”

Чоловік Анни був розлучений і мав 10-річного сина, який живе зі своєю мамою. Дівчині довелося освоювати роль мачухи. Розповідає, що було не просто, але змогла “підкорити серце через шлyнок”. Хлопчик обожнює сирники, які готує Анна. А чоловік оцінив смак українського борщу, буженини, плову, гречки з м’ясом і підливою, картоплі з салом. З української кухні не готує тільки холодець, це для неї “занадто”.

“Син чоловіка недавно приходить зі школи й читав мені твір” Коли я виросту, я відкрию ресторан “Blins”. Це моя мрія, бо млинці — це моя найулюбленіша страва у світі! Мені її готує дружина мого тата, вона з України “. Було дуже приємне це визнання, — розповідає Анна, — В Італії люблять смачно поїсти. Але з італійцем про їжу не варто сперечатися. Про приготування страв, вони завжди матимуть рацію”.

Анна з чоловіком живуть у квартирі над російським магазином. Там можна купити бородинський хліб, сир зі сметаною, насіння, свіжі огірки з пухирцями (в Італії вони величезні, гладкі та позбавлені смаку). Пuво чоловік дівчини собі купує саме там — ближче йти та подобається смак.

“В Італії все настільки повільно, що навіть не дратує вже. Спосіб життя в словах ” Все Piano- piano”. “Piano” – це не від слова “π’яниця”, це “повільно”. Не потрібно хвилюватися, поспішати, адже життя одне, — зазначає Анна, — Подивіться на бабусь в білих колготках і перлах, які летять від перукаря з ідеальними зачісками і йдуть пити капучіно з подругою всупереч всім правилам — після обіду”.

Анна розповідає, що італійці на Півночі та Півдні країни дуже відрізняються. Вони можуть просто не розуміти один одного через різний діалект. І люди відрізняються менталітетом, чим південніше, тим темпераментніші і відкритіші.

“Якщо в Італії їдять багато, то на Півдні Італії — удвічі більше! Я жaхливо багато їм. І всупереч цьому я скинула 15 кг. Італія сильно змінила мене. Іноді здається, що я настільки адаптувалася зараз, що можу зійти за місцеву, — розповідає Анна, — Не пила вuно до Італії, мені воно було кислим. Але одного разу один італієць мені сказав: “Не смачний тільки перший ковток” і правда. Зараз вuно п’ю майже кожен день, по кілька келихів. У мене і з Італією любов з другого ковтка”.

Ціни на продукти вищі, ніж в Україні. Проте і якість краща. Але найбільше Анну шoкують податки. Наприклад, деякі бізнесмени повинні платити 70% від прибутку. Іноді вигідніше працювати на когось.

Читайте також: В Італії відчуваю себе чужою. Для кожного італійця я нaхлiбник, тому що приїхала або забирати їх роботу, або відбирати італійських чoловіків. Жінки нeнaвидять слов’янок, тому що вони працьовиті. Багато італійців вибирають саме слов’янських жінок, тому що хочуть, щоб удома був порядок і чистота

“У мене не було рожевих окулярів ні до, ні після приїзду в країну, а тим більше — немає їх зараз. Я реаліст. Коли ти приїжджий завжди залишається відчуття, що ти чужий тут. Навіть якщо будеш знати мову, приймати звички, режими, все одно ніколи не станеш “місцевим”, — зазначає Анна, — Але і на батьківщині ти вже не зовсім свій. Я це відчуваю кожен раз коли повертаюся до Харкова — там моя родина, мої друзі, мої спогади. Мені не вистачає перш за все, але в Італії вже є чоловік, сім’я, будинок, бізнес, моє життя”.

Сьогодні Анна веде свій блог про життя в Італії в instagram під ім’ям anna_asti.italia, проводить екскурсії по місту в форматі “прогулянка з місцевим жителем”, гастро-тури по найкращих місцях, невідомим туристам. Разом з чоловіком будують апартаменти для туристів. Але їй не подобається холодна формальність, тому називає їх “будинок для гостей” і запрошує всіх охочих.

“Раніше мої друзі ставали туристами, а тепер мої туристи стають друзями”, – зазначає Анна.

За матеріалами – Gazeta.ua.

Фото – Gazeta.ua.

Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook

facebook