Що старші люди, то більше в них своїх вигадок у голові.
Я живу у невеликій квартирі в центрі. Практично всі мої сусіди – пенсіонери. Вони між собою дружать, спілкуються та всі про всіх усе знають.
Якщо щось у когось трапляється, співчуває весь будинок. Усі переживають, допомагають, підтримують.
Ось, наприклад, цієї ночі ми всі дружно не спали. Увечері всі затихли, приготувалися до сну, але о першій ночі довелося у чому було вискочити у під’їзд. Стояв такий гуркіт, що ми подумали – будинок розвалюється!
А таки щось сталося — зламували замок у бабусі з другого поверху. Вона вже старенька, глуха, тож переживали всі. Донька приїхала прямо вночі, бо весь день не могла додзвонитись до матері.
Ще й сусіди зателефонували їй, сказали, що був дивний стукіт у квартирі пенсіонерки. Після нього одразу стало тихо, але підозріло.
Відкрити ключами не вийшло, тож мужики взялися відчиняти замок як могли. Донька в цей момент плакала, на ній не було обличчя, та що там – усі переймались дуже. Дзвонили, стукали – ніхто не реагував! Але світло на кухні горіло.
Вже й рятувальники приїхали, адже впоратися із залізними дверима чоловіки не змогли. Дочка молилася, щоб літня мама була жива.
Коли висадили двері, будинок стрепенувся. Зайшли в квартиру, а звідти бабуся посміхається.
– Ну як я вас? — задоволена старенька мовить.
Як з’ясувалося, бабуся вирішила показати доньці, що може статись будь-якої миті. Та не приходила провідувати довго пояснюючи, що зайнята. А старенька чекала-чекала ну і вигадала оось таке. а може хто й порадив.
Не знаю, чи й подіє, бо донька ттеж уже у віці, але зрозуміла одне: стареньких треба берегти.
Передрук без гіперпосилання на intermarium.news – заборонено.
Головна картинка – pexels.