fbpx
Історії з життя
– Ти чого сюди телефонуєш, а? Невже не розумієш – твій потяг пішов. Ту-ту! Ну і кого цікавить те, що ти чекаєш дитину. Я теж свого щастя не збираюсь втрачати, не даремно ж скільки за нього витерпіла. Аліменти платитимемо, але не більше

Я при надії, дитина довгоочікувана. Я щаслива. Ми з чоловіком чекали цього десять років. Нескінченні обстеження все ж завершилися нашою перемогою. Але з «нашої» перемоги залишилася тільки «моя» перемога. Чоловіка вона більше не цікавить. Я взагалі більше не цікавлю чоловіка! Він пішов до іншої.

Зараз, коли ми станемо батьками, я з дитиною йому не потрібні! Чекав, чекав і не дочекався? Мій чоловік у мене перший і єдиний чоловік. Тільки для нього я жила і намагалася чогось досягти. Тільки з ним пов’язані всі мої найкращі моменти життя. Сама я з дитбудинку. Батьків не стало, коли я була маленькою.

Тепер скоро сама стану мамою. Це найпрекрасніше почуття окриляє, дає сили там, де, здавалося б, уже все. Я стану для малюка найкращою на світі. Але поряд з цією радістю живе і туга. Іноді вона поглинає мене повністю, з’їдаючи без залишку. У такі моменти мені дуже не вистачає рідного чоловічка поруч. Мені дуже не вистачає мого коханого.

Так, він вчинив огидно. Але не можу я розлюбити його! У минулому наші спільні вечори, спільні ночі, спільне пробудження вранці. А як ми снідали. Так ніхто не снідає. Ми годували одне одного з ложечки, супроводжуючи кожну поцілунком і побажанням на сьогоднішній день. Хтось скаже, що це нерозумно. А я була на «сьомому» небі від щастя.

Щоранку, відкриваючи очі, думала про побажання на сьогодні. Ми снідали ні скільки заради самого сніданку, скільки заради цих слів. Слів ніжності, турботи і любові. Я була впевнена, що зустріла свою другу половинку. Адже кожна людина на світі про це мріє. Кожному необхідно знати, що він любимо і необхідний.

Тепер, коли ми не разом, для мене другою половинкою став наш малюк. Такий довгоочікуваний і улюблений! Такий рідний і найдорожчий! І це назавжди!

Днями я вирішила поговорити з його новою пасією. Я намагалася пояснити їй, що вона залишає дитину без батька. Жінка повинна була покинути мого колишнього чоловіка заради нового життя, яке скоро прийде в цей світ. Але ця особа лише посміялася наді мною і назвала наївною, якщо я сподіваюся повернути чоловіка.

Напевно, хтось мене засудить, але не перестаю сподіватися і вірити, що чоловік повернеться до нас. На сьогоднішній день, у мене тільки два життєво важливих завдання: виносити малюка; зробити все, щоб коханий повернувся. Нехай він і зрадив, але я зможу все пробачити і забути. Тим більше що тепер ми будемо повноцінною сім’єю, про яку він так довго мріяв. Адже він дуже чекав цю дитинку. Невже зможе залишити її рости одну і не бачити, як дорослішає його часточка.

Передрук без гіперпосилання на intermarium.news – заборонено.

Головна картинка – pexels.

You cannot copy content of this page