Студент першого курсу Максим був найкрутіший в групі. Тому, що його речі та навіть хода показували це. А наворочена тачка, на якій він щоранку під’їжджав до інституту, видавала впливовість його батьків.
Однак сам Максим перед друзями не випендрювався. З однокурсниками поводився на рівних, хоча інколи, дивував їх своїми вчинками.
Однокурсниці Максима відразу ж побачили в ньому перспективного нареченого. І тому будь-яка з них, залюбки б почала зустрічатися з ним. І лише одна студентка – Марія була абсолютно байдужа до Максима.
Марія була відмінницею і в школі, і в інституті. Вона приїхала в столицю з невеликого села, щоб отримати знання та згодом – і престижну професію. І на ніякі вечірки, з друзями, вона не ходила. Тим паче, якщо їх влаштовував Максим.
Одягалася Марія непримітно. На дорогий одяг у неї грошей не вистачало. Але і в своєму скромному вбранні, вона виглядала чудово.
Одного разу друзі Максима завели розмову про Марію. Говорячи про те, що взаємності від цієї дівчини не дочекаєшся, принаймні, поки вона сама цього не захоче.
Максим звик дивувати своїх друзів і тут не витримавши промовив:
– Я й не такі вершини підкорював.
– Ну і скільки тобі часу знадобитися, щоб підкорити цю? – запитав хтось із його друзів.
– Поспіх тут недоречний, – відповів Максим, – але даю вам слово, що вже через місяць я заберу її звідси.
– Ти що, Максим, одружитися надумав? – пішло наступне питання.
– Ну, чому обов’язково одружитися, можна і так пожити.
– Марія не така, – спробували заперечити друзі, – вона так жити не погодиться.
– Ну це ми ще подивимося, – заявив Максим.
Хоча Максим на друзях і показував зверхність. Але в душі, він вже давно знав, що вона подобається йому. Ось тільки як, підійти до неї він не знав.
Марія не була сором’язливою. Вона брала активну участь у громадській роботі. Була веселою і товариською подругою. Але до відносин ще не прагнула.
Навчання на четвертому курсі тривало. А обіцянка Максима зависла в повітрі.
Якось Максим вирішив влаштувати невелику вечірку в одному з міських кафе. На його прохання, подругам Марії вдалося переконати її піти з ними на вечірку.
Максим заздалегідь замовив місця у кафе. І столи вчасно були накриті. Вечірка проходила в дружній атмосфері. Однокурсники розмовляли, жартували, танцювали. У кафе були майже одні студенти. Тільки в кутку за столиком розмовляла невелика компанія хлопців.
Коли студенти зібралися виходити з приміщення, то несподівано до Марії підійшов один хлопець.
– Дівчино, – сказав він з акцентом, – дозвольте запросити вас на танець.
– Вибачте, ні – розгублено промовила Марія, – ми вже йдемо.
Несподівано в розмову втрутився Максим, аби захистити Марію. Невдовзі почалася щось неймовірне, довелося викликати спеціальну службу, для вирішення ситуації. Приїхавши вони забрала всіх без винятку. Тільки втручання батьків Максима змого вирішити все.
В ранці Максим, як завжди приїхав на своєму шикарному автомобілі. Йому дуже хотілося побачити Марію.
Вона першою підійшла до нього і сказала:
– Як ти? – зі співчуттям пролунало питання.
– Нормально, – відповів Максим.
В очах її він став героєм. І він це відчув.
Якось так склалось у них усе гармонійно і невимушено. Почали зустрічатись, а невдовзі Максим запропонував Марії стати його дружиною.
Його батьки були дуже задоволені тим, що Марія позитивно впливає на їхнього сина. І були дуже раді, коли почули новину про одруження сина. Самі вони були з простих і піднялись високо лише завдяки наполегливій праці. За сина завжди переймались і матір молила Всевишнього, аби послав їм добру і чуйну невістку.
На весіллі було дуже багато гостей і, звичайно, всі однокурсники.
Ось так трапляється в житті, що сама доля зводить двох протилежних людей. Мабуть для того, щоб переосмислити своє життя і почати на нього дивитися новими очима.
Передрук без гіперпосилання на intermarium.news – заборонено.
Головна картинка ілюстративна – pexels.
