У Маринки вже третій шлюб і схоже знову невдалий. Вона ображена на весь білий світ і вважає винними всіх окрім себе. Кілька разів намагалась їй м’яко натякнути, що в усьому вина її поведінка і тільки, але мене вона чути не хоче. Уже готується до розлучення і ролі матері одиначки з трьома дітьми.
Я вийшла заміж втретє 2 роки тому, зараз сиджу з дитиною в декреті. Двоє старших дітей від першого чоловіка, з другим дітей не було. Ще нещодавно мені здавалося, що в моєму житті настала біла смуга – хороший чоловік, ще один малюк, велика квартира (правда взята в кредит, але ж своя) … Але ні, знову непорозуміння, думки про розлучення і повне нерозуміння, що робити далі в цьому житті.
Все стало розсипатись, коли нинішній чоловік півроку тому втратив хорошу роботу. Я розумію, що це неприємна і складна ситуація. Саме тому треба терміново брати себе в руки і шукати нову роботу. Тим більше, якщо у тебе дружина з немовлям в декреті і кредит висить. Але так думаю лиш я. А чоловік схоже розслабився, став частіше пінне купувати і мені претензії висловлювати. За весь цей час таксував тільки трохи. Я виплачувала кредит з грошей, які залишились від продажу мого житла. Але гроші скінчились і треба щось вирішувати. Я не розумію, ось як чоловік може спокійно сидіти без роботи, якщо у нього дружина і троє дітей в домі? Поясніть мені!
Я намагаюсь його розворушити, як умію: ставлю в приклад інших чоловіків, постійно нагадую, що час іде і потрібно діяти, але марно.
Я розумію, що якщо найближчим часом щось не зміниться, мені доведеться розлучатися в 3-й раз. Я дуже цього не хочу, але так жити теж не зможу. Через постійні непорозуміння в домі старша донька вже й спати погано почала. Уже прикидаю, що з фінансів мені буде дуже важко одній з трьома, та ще й з квартирою треба буде щось вирішувати, адже батьки і знайомі вже зараз на всі мої прохання про допомогу, кажуть що нічим не можуть допомогти.
Я не розумію, чому життєві труднощі так легко виводять чоловіків з рівноваги. З першим чоловіком у мене була схожа ситуація. Роботу він не втрачав, але був нею не задоволений, мало отримував. Я пропонувала навіть переїхати, щоб він зміг краще влаштуватися, але йому нічого не потрібно було.
Я теж, звичайно, не свята. Не скажу, що прям капаю на чоловіка цілими днями, але мовчати у мене теж не завжди виходить. Можливо, в цьому я не права. Але мені так набридло все тягнуся самій, думати цілодобово, як вирішити ці негаразди, при цьому ще й маленька дитина весь час на руках.
От як ще можна привести чоловіка до тями? Чим ще зачепити, аби він нарешті почав діяти?
Передрук без гіперпосилання на intermarium.news – заборонено.
Головна картинка – pexels.
