Мама останні півроку взяла звичку при перших симптомах недуги, що насувається, приїжджати до нас. Робиться це, щоб не у такому стані не залишатись вдома на одній.
За словами мами, їй дуже лячно залишатися на самоті, адже світло вимикається і вона не знає.чи простягне хто чашку води, тому приїхати до мене для неї – найкращий варіант.
І тут виникає одразу кілька але. Перше – у мене тут маленька дитина, а мама приїжджає до нас не чай пити.
Навіть якщо вона майже не виходить зі своєї кімнати, все одно це не дає ніяких гарантій.
Друге – мама по приїзді починає вередувати і вимагати до себе підвищеної уваги. То принеси, це приготуй, ось це – подавай на блюдечку.
А в мене на руках дитина, яка не хоче розуміти, що мамі ніколи, вона повинна бігати навколо бабусі, бо тій заманулося покапризувати.
Раніше все було нормально. Ми жили з чоловіком окремо, до мами приїжджали у гості чи коли треба було щось зробити, чимось допомогти. Вона без нас спокійно жила і справлялася. Якщо потрібна була допомога, то дзвонила, ми приїжджали та допомагали. Якщо вона занедужає, ми привозили все необхідне, готували їжу.
А з початком усіх ось цих подій мама моя враз іншої заспівала. Мовляв, ми далеко, можемо не доїхати, якщо щось трапиться, вона буде одна немічна лежати, навіть склянку води ніхто не подасть.
Всі переконання, що такого не буде, тому що ми з нею щодня зідзвонюємося, і я в курсі її самопочуття, всі умовляння були марними. Мама щиро повірила в те, що сама собі й вигадала.
Проте в моєму домі назріває уже буря. Чоловік вважає, що мамі треба вже давно схаменутись. А що я можу зробити? Сказати, що двері мого дому для неї замкнено. Не балакати після цих слів з нею все життя? Будь-яка спроба відстояти свої кордони саме цим закінчиться, а я не готова втрачати маму.
Але й розумію, що чоловік це теж довго терпіти не стане, та й у мене самої вже око сіпається, тому проблему треба якось вирішувати. Але як?
28,12,2022
Головна картинка ілюстративна.
