На постійну роботу в офіс я влаштувалася у двадцять п’ять років, відразу після закінчення інституту. І потрапила у світ, повний загадок. Ні, мова тут не про професійні навички — у цьому я розібралася за кілька тижнів — найбільше мене здивували атмосфера в колективі і окремі люди.
Наприклад, у нашому відділі працювала дуже цікава жінка. Вірніше, це зараз я називаю її цікавою, а тоді, слідом за навченими життєвим досвідом жіночками, я називала її «дивною». Вона була розумною, добре освіченою, відповідальною. Ніколи не вступала у конфлікти і намагалася не відриватися від колективу. Проте її трохи цуралися.
Справа була в одній її особливості, яку називали «дивністю». Всі наші панянки (і, до речі, я сама) дуже трепетно стежили за своєю зовнішністю. Якщо хтось з’являвся на роботі без макіяжу, то це непорозуміння мало бути вирішено відразу ж після приходу на роботу: «Не встигла вдома, нафарбуюсь зараз».
У кожної працівниці повинен був бути макіяж. Хоча б мінімальний. Інакше жінка вважалася «недоглянутою». Манікюр теж був вкрай важливим. Ті, хто не дотримувався цих правил, піддавалися осуду. Мені в цьому плані взагалі нічого не зайвого не світило, бо на той час я навіть сміття виносила при повному параді і на підборах — тому мене прийняли нормально. А ось та колега. Вона взагалі ніколи не фарбувалася. З нею і розмовляли, і жартували — а їй байдуже.
Вона приходила в скромному, але охайному і добре підібраному одязі (це на той випадок, якщо хтось вирішить, що вона нечупара або ледарка — ні). Її взуття було зручним, на низьких підборах, але навіть неозброєним оком було видно, що воно дороге, не з ринку, не дерматин, як у багатьох із нас. Зачіска – вільний пучок. Волосся у неї було гарним, ледь кучерявим і гарного кольору — вона казала, що жодного разу його не фарбувала. І тим не менше, вердикт був – недоглянута.
Проте ті, хто працював з нею в одному кабінеті чи знаходився на одному поверсі, помічали дуже цікаву особливість. Ця жінка не була противницею декоративної косметики, як багато хто думав. Зовсім ні. Але застосовувала вона її не так, як усі.
Щойно закінчувався робочий час, а іноді й хвилин за десять до його закінчення, ця жінка діставала косметичку і починала фарбуватися. Через прохідну проходила вже не бліда міль, а яскрава ефектна жінка, вміло підфарбована та дуже красива.
Звичайно, всіх дуже довго огортала цікавість – навіщо і чому? — Але запитати її чомусь ніхто не наважувався. Їй казали, пояснювали, що вона поводиться неправильно, не поважає колектив. І, якщо вона не проти косметики, то чому не фарбується зранку, а не ввечері? Але вона пояснювала це тим, що їй так зручніше.
Звичайно, хтось одного разу не витримав і запитав її відкритим текстом – чому їй так «зручніше»? «Тому що на роботу я приходжу працювати, а не «справляти враження» або «подобатися». Я хороший фахівець і мене цінують за мої навички, а не за мою зовнішність. Тому я не бачу необхідності витрачати вранці свій дорогоцінний час на макіяж».
«Але ж ти фарбуєшся перед тим, як піти». — «Так. Тому що ввечері, вдома, мене побачить мій чоловік, якого я кохаю. І ось на нього я якраз хочу справити гарне враження. Я знаю, що він мене не розлюбить, коли я постарію, але поки у мене є можливість — нехай він милується гарною дружиною, а не колеги, з якими мене пов’язують тільки ділові стосунки.
Чи треба говорити про те, що таке пояснення всіх неабияк зачепило? Всі звели спілкування з цією жінкою до мінімуму, але охоче про неї базікали: «Бач, яка! Заради чоловіка, значить, треба старатися, а заради колег — ні?». Можливо, це збіг і ніякого зв’язку тут немає, але більшість злостивиць були тоді незаміжні, розлучені або описували своїх чоловіків не найкращими епітетами. Напевно, їм справді було важко зрозуміти цю жінку.
Незабаром вона звільнилася. Ні, не через неприйняття. Її запросили працювати в інше місце, де було набагато менше обмежень. Я її більше не бачила, але хтось із наших панянок зустрічав її чи то на вулиці, чи то в магазині – вона була з чоловіком.
«Ну так, гарна пара, звісно, — констатувала тоді тітонька. — Трималися за ручки. Та все одно, вона не права! Колектив важливіший».
Fsalka Моnmartru.
Фото ілюстративне.
