У житті кожної дівчини є день, про який вона мріє ще з дитинства – це день її весілля. Я так само не стала винятком. Ще в своїх дівочих мріях я все продумала до самих дрібниць, і не просто церемонію одруження, а таїнство вінчання. Я завжди вважала, що справжні шлюби укладаються на небесах, а не просто штампом в паспорті.
Свого майбутнього чоловіка я чекала дуже довго, але коли зустріла – зрозуміла, що ми з ним створені одне для одного. Ми були шалено закохані. Коли мій чоловік, тоді ще майбутній, зробив мені пропозицію, я без зволікання погодилася стати його дружиною. Тоді ж я запропонувала чоловікові обвінчатися, він був не проти і сказав, що зробить все, що я хочу, аби я була щаслива.
У підготовці до весілля, мені допомагала моя вірна подруга Аліна. Ми знали один одного з дитинства, так би мовити з пелюшок. Я завжди ділилася з нею найпотаємнішим, своїми радощами і негараздами. Тоді я думала, що ця людина радіє моєму щастю разом зі мною і нічого не може зробити поганого.
І ось настав той довгоочікуваний день весілля. Погода була просто чудова: осінній вітерець і ласкаве сонечко. Я в білій весільній сукні, наречений в чорному фраку, море квітів і ігристого. Я була на сьомому небі від щастя, напевно, саме тому багато чого не помічала.
Після весілля моя мама розповіла мені, що звернула увагу в церкви на Аліну. Їй здалося, що вона щось промовляла під час церемонії вінчання і провела якийсь дивний обряд. Я нічого не сказала мамі, але для себе вирішила поговорити з подругою при першій зустрічі. Ця зустріч не змусила себе чекати, ми довго спілкувалися на різні теми, я була ще в весільної ейфорії і ділилася своїми враженнями. Коли я вирішила уточнити, що за обряд вона проводила під час вінчання, Аліна відповіла:
— Це обряд на щасливе і довге сімейне життя.
Моя подруга завжди захоплювалася магією, ворожінням, тому мене це не здивувало, і я навіть подякувала їй.
Перший рік сімейного життя пройшов як у казці, незважаючи на те, що багато хто говорить, що він є випробуванням для молодої сім’ї. Чоловік був дуже уважний, турботливий, після роботи завжди поспішав додому. Всі свята ми проводили разом, насолоджуючись кожною хвилиною удвох. Тоді мені здавалося, що ніщо і ніхто не може завадити нашому щастю.
Але через рік мого чоловіка немов підмінили. Він став холодним і якимось чужим, думаю, жінки які це пережили, мене зрозуміють. Це важко усвідомити, що твій коханий чоловік перетворився в незнайомця. Що я вже тільки не робила, щоб врятувати наш шлюб! Але поки всі мої старання не увінчалися успіхом. Мене все частіше стали відвідувати думки, про обряд, який був проведений на щасливе сімейне життя, а воно чомусь валиться!
Любі дівчата, жінки підкажіть, що робити в ситуації, що склалася? Я думаю, що не я одна була в такому положенні. Дуже сподіваюсь на вашу допомогу!
Передрук без гіперпосилання на intermarium.news – заборонено.
Головна картинка – pexels
