fbpx
Світ
Українка розповіла про 7 фактів, які вразили після переїзду до Туреччини

Українка Катерина Кисляк рік мешкає у турецькому місті Мармарис. Дівчина розповіла 7 фактів, які вразили після переїзду до країни, пише Gazeta.ua

1. Погода

“Я не збрешу, якщо скажу, що цей факт зіграв величезну роль в ухваленні рішення переїхати. М’який клімат, тепла зима, довге літо – така погода в Мармарісі, де я оселилася. 1 січня я гуляла в легкій куртці по пляжу, сиділа на відкритій терасі кафе і спостерігала за людьми, для яких все це було звичним, а для мене сюрром. На заході Туреччини зима-це вдень + 15, ввечері і вночі холодніше, але точно не нуль”.

2. Люди

“У нашій країні звикли якихось “не таких”, навіть часом дуpних, людей називати турками. Але все це лише мала частина однієї зі сторін медалі. Для мене жителі Туреччини – це ті, хто посміхаються незнайомцям, допомагають в різних ситуаціях, навіть якщо не знають англійської. Це водії маршруток, які зупиняють автобус там, де тобі зручно, дадуть здачі з найбільшої купюри, не висловивши свого дикого невдоволення. Вони дуже працьовиті. У містах, де сезонна робота, трудяться з ранку до ночі. При цьому не сидять з “кислою міною”, а ще можуть підтримати розмову, напоїти чаєм і щось порадити, не залишать голодними”.

3. Повага і толерантність

“Тут можна зустріти британок, що гуляють в міні шортах і обтягyючих майках, що демонструють свої пpинади, поруч – жінки в паpaнджі, що гуляють з дітьми і чоловіками. Ніхто не хвилюється з приводу такого сусідства. І так, тут ходять жінки з покритими головами в хіджабі, чадрі і нікабі, але, як кажуть самі туркені, це їх особистий вибір. Освічені іноземці розуміють це.

Ще про повагу традицій. Незважаючи на те, що в Туреччині не святкують Різдво, Мармаис (та інші міста) були прикрашені в західному стилі: ялинки, сніговики, гірлянди на пальмах, різдвяні знижки в магазинах”.

4. Туреччина – це не тільки готелі і пляжі

“Це величезна країна з найрізноманітнішими історичними і природними пам’ятками: каньйони, зимові курорти з засніженими піками. Це Чайні плантації, Батьківщина святого Миколая, монастирі і мечеті, міста-примари, покинуті греками в 20-х роках минулого століття. Це Стамбул, який не потребує представлення. Це місто Конья, де жив і творив Румі. Це місячні пейзажі Каппадокії, прісні озера, побережжя Середземного, Егейського і Чорного морів, кожній з яких відрізняється всім, чим тільки можна: і природою, і традиціями. Можна все життя подорожувати тільки по одній Туреччині, і завжди вийде знайти щось нове і цікаве.

До речі, турки дуже люблять природу і проводити час на свіжому повітрі. Я обожнюю дивитися на вихідних за сім’ями, які прогулюються разом, за тим, як батьки із задоволенням грають і возяться з дітьми, за людьми, які влаштовують пікніки, де завгодно.

5. Проживання

“У Туреччині не дуже складно оформити посвідку на проживання. Пам’ятаю свій досвід з Німеччиною, Італією: це було майже пeкло. Там часто до слов’ян відносяться, як до другого сорту. Узагальнювати не хочу, лише ділюся своїм і досвідом моїх знайомих. Для Туреччини об’єктивно потрібно набагато менше документів і не потрібно доводити, що ти – надлюдина. Як мінімум, Туреччина дозволяє українцям перебувати на своїй території протягом 90 днів без візи. За цей час можна зрозуміти, хочеш ти тут жити чи ні. І якщо так, то можна знайти спосіб залишитися”.

6. Їжа

“По-перше, якість продуктів в рази відрізняється від того, до чого я звикла за роки життя в Києві. М’ясо, овочі, фрукти, горіхи, сухофрукти: все це дуже інше. Овочі та фрукти через клімат-цілорічні. Їх можна купити в супермаркетах і лавках, але місцеві віддають перевагу овочевим базарам, які працюють двічі на тиждень. Турки обожнюють все свіже. Навіть не стануть їсти хліб, який куплений вчора. Жити там, де поруч з тобою апельсинові сади, інжир, росте броколі, авокадо, банани, інжир, мигдаль, фісташки – це невимовна радість.

Читайте також: Турок зруйнував усі стереотипи про місцевих чоловіків: франківчанка розповіла про свою інтернаціональну сім’ю

Що ж стосується їжі в кафе і ресторанах, рекомендую завжди йти туди, де обідають місцеві. Це означає, що їжа якісна, смачна і місцева, а не подобу європейської кухні. Мені дуже подобається, що турки щедрі. Замовляєш суп, а тобі до нього приносять тарілку з лимоном, руколою, помідорами і хлібним коржем. В рахунку немає окремого пункту за все вищевказане, як би це зробили у нас, де ти заплатиш зверху за шматочок хліба, лимона, ложку меду або 30 мл оливкової олії”.

7. Алкoгoль

“Це одна з моїх улюблених тем. Гріє душу те, що тут люди п’ють набагато-набагато менше. На те є, як мінімум, дві очевидні причини: релігія забороняє, та й ціни на спиpтне високі. Тут не зустрінеш п’янuх неадекватів на кожному розі, якщо тільки не ходити вздовж барів вночі влітку в туристичному районі. В кафе і ресторанах місцеві воліють замовити айран, воду, чай, Колу, содову. Рідше – пивo. Я не зустрічала тут “aлкoгoльних кас” в булочних, як днями побачила в Харкові. Стало так прикро, що в нашій країні алкoгoль продають навіть там, де спеціалізуються тільки на булочках і сендвічах, ніби немає іншої радості в житті”.

facebook