Уся моя величезна родина прямо повстала проти мене, точніше, проти мого вибору супутника життя. Бачте, їм усім дуже не подобається Євген. Кожен говорить мені про те, що я достойна кращого і не повинна розмінюватись. Але вислухавши мене ви зрозумієте, чому я готова миритись із певними “особливостями” Євгенового характеру.
Я із багатодітної родини. Нас дев’ятеро і я найстарша. Якось так повелось, що я ще із дитинства свого була братам і сестрам і за тата і за маму. Кожного я вибавила, вигодувала і на руках виносила. Чи й мама наша те робила, а от я їм була і за няню і за кухаря і за рятувальника.
Росли брати і сестри ішли навчатись. Мама ж мене все просила залишитись і їй допомогти.
— Ось, Богданчик у перший клас піде, то мені легше вже буде і ти підеш навчатись. Не переймайся, твоя доля від тебе не втече – повторювала мама.
Але за Богданчиком і Оля з’явилась, а потім Петрик і Василько. А потім я вже поїхати не могла бо тато занедужав і треба було догледіти його. А всі вче вчились і лиш я “жила при батьках” то ж я й повинна була.
Мами не стало у минулому році. Мені 39 нині. Мене важко назвати самотньою. бо в домі завжди людно і шумно. Мої брати і сестри приїздять на гостину зі своїми дітьми. Когось постійно потрібно виручити і посидіти з дитиною, хтось на роботі, чи заробітках. а діти в мене. Але власної долі у мене так і не було. аж поки в моєму житті не з’явився Євген.
Він із мамою з міста переав у покинутий дім. що поруч нашого подвір’я. Я допомагала їм і фізично і порадами. Виявилось у них була дача, куди вони раніше їздили, але все ж у місті жили, тож до сільского життя звички не мали.
Євген розлучений. Його дружина виїхала за кордон із донькоюбагато років тому. Цікаво, що вони всі втрьох дуже гарно спілкуються і навіть моя поява у його житті не вплинула на їхні стосунки. Надя, його дружина колдишня, і зі мною балакає і з Євгеном. Я була здивована наскільки “дорослими” можуть бути люди. навіть після розлучення.
Євген дуже роботящий. Свій двір одразу до ладу привів, хоча там роками пустка була. Встиг за рік зробити стільки, що інші десятиріччями тільки планують. Він і готує і прибирає і речі прасує. З ним я вперше відчула, що мене кохають і я можу бути комусь дорога.
Але родина моя проти мого вибору. Бачте, їм не подобається Євген. В один голос мені повторюють, що я не повинна розмінюватись і ще зустріну “достойного”. А все через одну “особливість” мого нареченого.
Євген працьовитий і дуже добрий, але інколи може на кілька днів “піти в туман”. тобто заливає так, що світу білого не бачить. Компаній йому не потрібно, сам собі і спить. Прокинувся і знову те ж саме. За два півтора роки, що ми знайомі у нього це тричі було.
От саме це і не подобається усім. Кажуть, що з Євгеном я ніколи не буду щаслива і напевнею саме тому жінка від нього і пішла.
А я Євгена кохаю і готова відповісти “так” на пропозицію, яку він мені зробив. Навіть, те, що він не ідеальний мене не насторожує, адже іншої пари я можу просто не зустріти вже в свої роки?
А тепер брати і сестри мені сказали, що не будуть приїздити, якщо я житиму з Євгенієм. Мовляв, вони не хочуть бачити мене не щасливою.
Не знаю, як мені тепер бути. З одного боку сім’ю хочу створити, але й родину втратити не можу.
Рита В.
21,05,2023
Головна картинка ілюстративна.
Популярні статті
- Зі свого міста ми виїхали разом із сестрою чоловіка ще у минулому лютому. Винайняли квартиру у передмісті Берліна де і мешкаємо донині. Аня мені завжди подобалась, ми з нею були подругами, аж доки не почали жити разом
- Яка робота? – дивиться на мене здивовано чоловік, – А мама моя, як сама? Ні і ще раз ні. Ти маєш звільнитись і допомагати їй. Це обов’язок дружини, хіба не так
- Коли донька йшла за Максима я була проти. Ще при знайомстві її наречений мені не сподобався. Даша очі під лоба і розповідає, який він хороший, який економний і як гарно вміє рахувати гроші, прямо до копієчки, звичок не хороших не має і правильно харчується. Я ж розуміла, що хлопець дуже економний, прямо занадто, як згодом виявилось. А останні події і доньці моїй очі відкрили
- Син знову телефонує із тим же проханням: “Мамо це тимчасово. Ти на мене ображена, а діти мої до чого? Ми жити не маємо де, впусти, хоч на місяць, доки я роботу знайду у місті і зарплатню першу отримаю”. Але мене так просто не розчулити. Я гне пускала і пускати їх до себе не буду і тут справа не в образі. Ось посудіть самі, ви б простягнули руку допомоги після такого?
- Ззовні гарне і світле приміщення зустріло мене темними коридорами і неприємним запахом. Я, навіть не одразу увійти туди змогла, надто різким був контраст між життям за територією і тут. Олена мене зустріла радо. Показала свою кімнатку, провела екскурсію, з гіркою посмішкою розповіла про “радості” життя в старечому домі. Додому я їхала із одним єдиним твердим рішенням і з наміром будь, що зробити, як надумала. та несподівано мої діти виступили проти