Дуже часто ми не цінуємо те, що роблять наші батьки. Вони завжди поруч з моменту нашого народження, завжди терплячі. Вони вчать нас не тільки дрібницям, але і тому, як долати труднощі в житті.
Коли вони досягають певного віку, вони мають потребу в тій турботі, якої потребували ми, будучи дітьми. Іноді вони самі обирають, що простіше віддати своїх батьків в спеціальні будинки для людей похилого віку – чи то через брак часу, чи то тому, що для них це – найпростіший шлях. Але насправді, для літніх батьків – це справжні випробування.
Ця історія про одну сім’ю, що складалася з тата, мами і сина. Після того як батько покинув цей світ син вирішив віддати маму в притулок. Причиною цього (за його словами) була нестача часу і терпіння. Після приміщення матері в притулок син став зрідка відвідувати її.
Одного разу йому зателефонували і сказали, що його мати дуже хвора і часу залишилось доволі мало. У розпачі син примчав до притулку. Він намагався дізнатися, чи може він щось для неї зробити, на що мати йому відповіла:
“Я хочу, щоб ти встановив вентилятори в притулку, так як їх тут немає. Крім того, купи нові холодильники для того, щоб не псувалася їжа. Дуже часто на протязі цих років я йшла спати, нічого не поївши”.
Це прохання дуже здивувала сина, і він запитав у мами, чому вона так довго чекала, щоб сказати йому це. Мати подивилася на сина і сумно відповіла:
“Синку, я змогла звикнути до голоду і до спеки. Це не так страшно. Чого я дійсно боюся, так це того, що до цього не звикнеш ти, коли твої діти віддадуть тебе в місце, схоже на це … ”
Поділіться цією статтею для того, щоб навчити людей цінувати своїх близьких!
