Він хотів поступати на юридичний і не вистачило одного балу до державного навчання, тому прийшлося йти на платне і самому на нього заробляти.
Я не мала йому звідки допомогти, адже його батько, як лиш скінчив виплати аліментів, то й не згадував про нас.
Що з моєї зарплати? Тільки на їжу та комуналку вистачало…
От і мусив Руслан на канікулах їздити за кордон на будову, а протягом року підробляв то офіціантом, то кур’єром…
Хоч він весь був націлений на те аби отримати освіту і добру роботу, але ж він молодий… Хочеться і дівчину мати, і стосунки.
Коли мене познайомив з Оксаною, то весь світився від радості:
– Мамо, я знайшов просто ідеальну дівчину! Вона мені в усьому підходить і у нас навіть мрії одинакові.
Що я мала робити? Молодість така прекрасна.
Молоді домовилися, що разом зніматимуть квартиру, будуть працювати, а потім, коли міцно стануть на ноги, то й одружаться та заведуть дітей.
– Ми домовилися, що до тридцяти все встигнемо, а тоді вже й про родину подумаємо, – казав щасливий син.
Я вже тоді щось запідозрила. Ну яка дівчина буде тягнути до тридцяти з дитиною? Я не дуже бачила в Оксані кар’єристку. Вона більше переймалася чи гарно виглядає, ніж тим, як здобути знання.
Але йшов час, діти собі жили і наче все було добре.
Як зазвичай, Руслан на канікули поїхав на заробітки, а Оксана поїхала до себе в село. Я тоді ще так здивувалася – чого вона не працює, адже за квартиру все одно платити треба.
Далі я вже знаю ситуацію зі слів сина. Коли всі маски були скинуті і правда вийшла на зовні. Руслан вернувся на квартиру, де його чекала Оксана, погладжуючи живіт.
– Вже п’ятий місяць, коханий, – казала вона щасливо.
– Ти що?, – обурився Руслан, – Ми ж домовлялися!
– Ну… Домовленість, домовленістю, а справа вже бачиш яка – одружуємося і будемо ростити дитину. Взагалі-то, я з великої родини і сама хочу багато дітей.
– Але ж ти казала, що хочеш кар’єру!, – дивувався Руслан.
– Кар’єра тобі на старості ложку води не подасть. Я хочу бути молодою мамою, а не отакою, як тепер модно.
– Ти мене обдурила!, – вигукнув Руслан.
– І що? Обдурила чи ні, але дитину треба ростити. Тому не дратуй мене, мені не можна хвилюватися!
– Ти захотіла, ти й ростити будеш, – сказав син і зібрав свої речі та переїхав до мене.
Син мені це все розповів і я лише впевнилася в тому, що відчувала тоді, коли бачилася з Оксаною – продумана і хитра особа, яка не хоче працювати і вчитися, а хоче сидіти вдома та няньчити купу дітей.
Я повністю підтримала свого сина, адже на брехні не побудуєш щастя. Довіра вже втрачена і нема за чим шкодувати.
Від дитини ми не відмовлялися ніколи і щедро виплачували їй гроші, хоч тоді Руслан ще й не працював. Я віддавала тій особі всю свою зарплату і підробляла прибиральницею аби мати на що жити.
Тому не треба казати, що я вчинила неправильно. Я сповна їй заплатила на утримання онука.
Дитини я ніколи не бачила, знаю лише за чутками, що вона таки вийшла заміж, але з чоловіком не дуже добре живе. Це не дивно з таким підходом до шлюбу.
Моєму синові зараз тридцять років і пора вже йому женитися, але він все не може знайти собі пару. Занадто сильно обпікся в молодості і втратив довіру до жінок.
Каже, що одружиться з тією, яка укладе з ним шлюбний контракт. Думаю, це буде правильно, бо обіцянки треба виконувати.
Фото Ярослава Романюка.
