Є у мене на роботі один колега – чоловік, йому 37 років. Він одинокий, є в нього квартира, але немає сім’ї своєї. Батьки давно вже перестали вірити, що син ожениться і онук у них буде чи внучка. Мені цей колега зовсім не імпонує, а все тому, що він весь час скаржиться на жінок.
Коли не підемо на перерву, постійно починає крутитися шарманка Вадима і він усім розповідає про те, що неможливо знайти собі гідну даму. Гідну — це вони мають на увазі придане. Адже жінки, які мають квартири і машини, не хочуть з ним стосунків. Я все думала, а в чому ж річ.
А потім якось Вадим сам розповів, що він у стосунках за рівноправність та скільки не ходив на побачення з дівчатами, ніколи ні квітів не дарував, ні торта додому не приносив. А навіщо? Рівноправність же. І тут мені стало смішно — не дивно, що жінки з ним нічого спільного не хочуть мати. Рівноправність рівноправністю, але жінка завжди хоче почуватися жінкою. Адже ніякий чоловік не збідніє, купивши пряників хоча б до чаю або одну квітку.
Є в мене одна подруга, їй 35 років, є своя квартира, немає чоловіка і немає дітей. І ось вона мені розповідає, що зв’язуватися із чоловіками без майна не хочеться.
А все через те, що багато хто захоче потім за її рахунок вирішити свої житлові питання. Погодьтеся, не хочеться жити із чоловіком, який і не любить тебе зовсім, а лише через квартиру з тобою разом. Навіщо такі відносини?
А ще одна є подруга, вона зустріла свого чоловіка, коли в нього нічого не було, а в неї було вже все. Але він як справжній чоловік не став задовольнятися її благами. Зробив усе можливе, започаткував свій бізнес і став для неї рівним партнером. Я вважаю, що так і має бути. Кохання коханням, але кожен має приходити у стосунки ще з чимось, крім голослівних обіцянок про кохання до скону та посмішок вранці.
Мені аж цікаво, чи знайдуть мої знайомці з таким підходом другі половинки для себе?
Передрук без гіперпосилання на intermarium.news – заборонено.
Головна картинка – pexels.
