Вечір. Зупинив машину, чекаю знайомого. Підходить хлопчик років 10-12 в руках пляшка з водою і ганчірка.
– Дядьку, вам колеса помити на машині? Скільки дасте, стільки дасте, мені просто гроші дуже потрібні. Подивився, одягнений не багато, але і не як жeбрак. порився в кишенях витягнув 20 гривень простягаю.
Не бере.
– Мені просто так гроші не потрібні! Я не жeбрак! – ображено каже хлопчик і відвертається і йде …
Кличу назад.
– Скло мені і фари протри, будь ласка – вже дивлюся на нього з повагою.
– Я цієї ганчіркою колеса і диски протираю, вона ваші скло і фари подряпати може.
– Гаразд – кажу – витри колеса. Поки він витирає питаю про батьків. неохоче, натякаючи на грань клієнт-послуга і нічого особистого, розповідає.
Живе з матір’ю. Батько пoмeр півроку тому, а мати зараз зaхвoрілa працювати не може кілька місяців, ось він і пішов заробляти на їжу і лiки сам.
– Жeбракувати не буду! Я здоровий, руки-ноги є. Я чоловік, що можу то і роблю, але гроші заробляти буду. Вдень в школі, ввечері підробляю. іноді в магазині тут допомагаю, сміття виношу або ще що.
Витягаю з кишені 200 гривень простягаю. Відмовляється брати. – Це багато! Я нічого такого не зробив. – знову дивує мене хлопчик.
Ледве – ледве вмовляю його взяти 200 гривень, запевняючи, що я його працю оцінив би набагато більшою купюрою просто при собі немає. Бере гроші дякує і йде до іншої машини.
Дивлюся в слід і думаю: Дай Бог здоров’я його мамі, жінці яка виростила і виховала такого Чоловіка! Нехай вона видужує і все у них налагодиться. У дитини має бути дитинство з іграшками в руках, а не ганчіркою для протирання коліс.
Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook
