Весілля у розпалі було, як мене у бік відвела сваха і попросила не псувати дітям свято: ” Ви совість маєте? Ми для чого тут зібрались. Всі радісні, усміхнені, одна ви мов на відспівуванні. Або йдіть додому, або поводьте себе відповідно”.
Коли мій син надумав одружитись я була дуже рада, хоч і розуміла, що це для нього зарано. Йому ж лиш 27 виповнилось. Нещодавно скінчив магістратуру, тільки тільки кар’єрою зайнявся, а тут одразу годружуватись.
Так, я його відмовляла від цього поспішного кроку. Ну а куди він жінку свою приведе, до нас в однокімнатну квартиру? А винаймати житло нині дорого. У Кирила не така зарплатня аби вистачило і на харчування добротне і на те, аби орендну плату осилити. А ще ж і на дрібні витрати скільки треба? Я старша, мудріша, витрачаю гроші з розумом, економлю де треба, ще й відкладаю. А вони що? молоді зелені, самовпевнені.
Та й дівчина у нього із сім’ї заможної. Я ж знаю, як воно буде у майбутньому. Мій син дуже розумний, але яких бі він висот не досяг, а йому до кінця життя згадуватимуть, що у сім’ю їхню він прийшов у чому був. Тут і до ворожки не ходи, так буде.
Але хіба та молодь слухає? Скільки соломки не підстеляй, а їм своїх гуль треба. Маму слухати не на часі. То вже потім прийде жалітись, а поки голову догори і “женюсь, мамо”.
Засватали ми ту дівчину, домовились про весілля. Довелось мені на ту забаву, чи не всі наші заощадження викласти. Казала, що о не розумно за два дні тих сто тисяч витрачати. Краще б було у квартиру їм вкласти, але свати стояли стіною – донька одна, весілля і край.
А вже на самому святі, як побачила я усю їхню рідню, та на яких вони авто приїхали, та які то птахи високого польоту, то мені стало неймовірно сина шкода. Та ще й сваха керує усім, як генеральша. Голос командний, усе по її бути повинно. А син мій лиш посміхається і каже: “так. мамо. буде все, як ви скажете”. Мені від того “мамо” аж млосно стало.
От скажіть, звідки у мене мала б радість бути на обличчі. Ходила я там очі на мокрому місці. рідні втішають, кажуть, що я намарне переймаюсь. А мені від їхніх слів ще важче, бо ж бачу, що й їм не зручно від того, що відбувається довкола. Усім зрозуміло, що з того шлюбу не буде толку, лиш прикрощі у майбутньому. от і плакала я дивлячись на все те.
А тут сваха підходить і в сторону мене відвела. Давай, мов дитину малу сповідати за те, що я цілий день хлипаю:
— Ще хустину чорну одягніть. Чи ви дитину відспівуєте. чи жените? та радійте, у такий час він пару знайшов. Дивіться. як вони люблять одне одного. Яка дружина у нього хороша, а він коло неї просто картинка. У достатку діти житимуть, аби ще тільки миру, а ви тут ходите з обличчям кислим. Ну що вам не так іще? Чи сина від себе відпускати не хочете? Або йдіть додому, або поводьте себе відповідно.
Син побачив, що ми балакаємо, підійшов обійняв і мене і сваху мою. Запитав що сталось. Ну я вже не втрималась ото прямо і заголосила. І що ви думаєте? Моя дитина мене пожаліла, чи спробувала захистити? Ні.
Син вивів мене із залу і попросив не псувати йому свято. Мовляв уже всі у нього запитали що зі мною і чого я мов та хмара ходжу.
Відтоді невістку свою я не бачила, а син лиш зрідка навідує. Бачте, образила я їх дуже, настільки, що молода і бачити тепер маму чоловіка не бажає.
Ото як син прийде, ото тільки й можу, що просити його своєї долі не псувати:
— Не пара вона тобі. Подивись, тільки одружились, а вона вже он як високо себе несе, навіть не прийде у нашу квартиру, не привітається зі свекрухою. Не для того я тебе ростила, аби тобою крутила чужа сім’я.
Не знаю, чи вдасться мені його вмовити, надто рідко він до мене приїздить і все швидко якось, ні посидіти,ні поговорити.
Може хто порадить, як мені бути у цій ситуації. Як відкрити сину очі на правду, адже то не родина у нього. Не так повинно бути, не так.
Валентина З.
04,09,2023
Головна картинка ілюстративна.
