Вісім років тому я залишилась удовою з двома малими дітьми на руках. Оскільки жили ми із чоловіком разом зі свекрухою у її домі, то практично одразу після того, як чоловіка мого не стало “мама” мене із дітьми виставила за двері. Добре, що моя мама одразу ж із села за нами машину прислала, тоді вона мене дуже виручила. Але чи поїхала б я тоді у тому авто, якби знала як усе складеться нині?
Ми із чоловіком моїм і родиною побути толком не встигли, майже одразу після одруження його й не стало. Ми мали багато планів на майбутнє, хотіли і дім свій придбати і справу відкрити. Антон був хазяйновитим і дуже роботящим. Усе за що він брався у нього виходило. Мене він на руках носив, а коли синочки наші на світ з’явились, то від щастя на крилах літав просто.
Однак, доля розпорядилась інакше. Одного дня його не стало. Випадковість, така смішна випадковість і збіг обставин забрали у мене чоловіка, а в синів тата. Я ледь пережила. Думала, що піду за Антоном, але сини потребували мами щосекунди. напевне, вони мене і врятували.
Не минуло і дев’яти днів після того, як я овдовіла, як “мама” мого чоловіка вказала мені на двері. Вона прямо заявила, що ми чужі одна одній і що у неї своє життя. ділити зі мною і з моїми дітьми свою хату вона наміру не має. Та й жити ми у неї довго не збирались. вона нічого не обіцяла – впустила молоду сім’ю поки не придбають власний дім.
Моя мама із села одразу машиною приїхала. Зі свекрухою моєю, навіть не балакала – зібрала речі наші, ми сіли в авто і поїхали в мій дім рідний.
Я із мамою прожила три роки. Вона виростила і вибавила моїх синочків доки я працювала. Саме завдяки мамі і її допомозі я змогла хоч трішки стати на ноги і підняти голову. Саме завдяки мамі я вийшла з того стану важкого у якому була після того, як не стало мого чоловіка.
І от, пів року тому мами моєї не стало. Молода жінка, їй і 50 не виповнилось, але одного ранку вона просто не прокинулась. Ми із синами залишились знову одні.
Я думала, що важче уже не буде, що на мою долю вистачить випробувань, але помилилась. Одразу після того, як я провела маму в останню путь із Швеції приїхала моя сестра старша.
Людмила уже багато років за кордоном і я думала, що там вона й залишиться, але ні ж. Приїхала вона для того. аби хату мамину ділити. Бачте, хоч і не жила вона тут, але мама у нас одна.
Все воно так, але ж свого часу мама на мене склала заповіт. Я вже усі бумаги віддала і мала б успадкувати хату, але сестра проти. нащо їй ад десять тисяч гривень – саме скільки б вона отримала від продажу половини хати маминої, я не знаю. адже у неї зарплатня у кілька разів більша.
Я пробувала із нею побалакати, але вона пішла на принцип. Їй дуже потрібно стати власницею половини хати, адже вона вважає, що мама із нею вчинила не справедливо.
От тепер я стою на роздоріжжі. Розумію, що сестра не здасться, буде роками усе це тягнутись.
Може їй віддати ту половину і викупити позичивши грошей? Чи не йти на поступки, а виконати волю матері?
Жити мені ніде, я з двома малими дітьми не зможу стягнути на купівлю будинку нового, ремонт і меблі із усім що необхідно для життя.
Як бути, підкажіть?
30,08,2023
Головна картинка ілюстративна.
