Коли я сказала мамі, що розлучаюся, то почула від неї таке:
– Ти завжди була гонорова і твій гонор ні до чого доброго не привів. Якби засунула язика подалі, то мала б чоловіка. Любка – любкою, а законна жінка, то законна.
Я не хотіла з ним жити і пробачати. Надто сильно любила і надто сильно вкололо мені зрадою.
Не могла собі уявити, як це можливо – ми тільки три роки разом, а вже все, кінець? Всі слова, всі клятви в коханні – порожні? Для чого тоді так жити?
Олег молив про вибачення, говорив, що це все помилка. Але я знаю, що помилки виправляють, а не роблять їх знову і знову.
– Це тобі не математика! Я вічно вдома, як на екзамені! Я так більше не можу і не хочу!
Це був натяк на те, що я надто правильна, бо я вчителька математики? Ого.
Я його навіть на аліменти не подавала, а він і не питався, що його донька їсть та на які гуртки ходить. Здимів з нашого життя.
Я довго не могла дійти до стадії «Прийняття». Мріяла, що одного дня він прийде, попросить пробачення і ми знову будемо родиною. Для цього я не міняла замки дуже довгі роки.
Навіть, коли побачила його зі своїми дітьми, навіть тоді, бо я знала, що діти для нього не настільки цінні, принаймні моя дитина.
Донька питала, чому у всіх є тато, а у нас нема. Я вже думала з кимось жити аби вона тільки заспокоїлася і мала персонального тата.
Не змогла. Проте, могла працювати і скоро моя заповзятість була оцінена – я стала завучем школи, а згодом директором, далі пішла в міську освіту.
Мені це подобалося – правильно поставити навчальний процес, аби діти мали правильні уявлення, що помилки треба виправляти, а не повторювати знову ізнову. Освіта має навчити цього дітей, аби в дорослому житті вони мали уявлення про соціальні зв’язки, найважливішим серед яких є зв’язок між чоловіком і дружиною.
Отака я правильна жінка з правильними принципами, донька якої плакала, бо у неї не було тата.
Але, я таки зустріла чоловіка з такими ж поглядами на життя, як у мене. Тепер вже моя донька плакала, що у неї є вітчим, який не дозволяв допізна гуляти, водитися з дивними компаніями, а спонукав ходити на курси іноземної мови і старанно вчитися.
Стільки вона нам попсувала нервів тоді, а тепер, завдяки своїм знанням, вона має хорошу роботу і кохання всього життя.
Тоді було не так. Тоді були протести і капризи, але Северин не давав слабину, як і я.
У нас з’явилася ще одна донечка, але ми виховували її так само, як і старшу. Тому скоро я побачила, що моя старша донька утихомирилася та зрозуміла, що батьки не роблять між сестрами різниці в підходах до виховання.
Те, що Олег буде на весіллі я не знала. Донька якось так між іншим сказала, що правильно буде, коли танець з батьком, буде танцем з батьком, а не з вітчимом. Отже, таки думає, що Северин не так її виховував. Що ж, цю ілюзію вона має сама перерости і я погодилася.
Олег мав нахабство прийти зі своєю дружиною.
Хм…
Значить, абсолютно не зробив роботу над помилками.
Очевидно для мене, його сльози були причиною частих тостів, а не щирого почуття.
І ось я спостерігаю, як він плаче, а моя донька щось йому говорить з милим личком.
Далі вона підійшла до музикантів і ті знову заграли повільний танець, а тамада оголосив:
– Наречена запрошує до танцю справжнього тата.
І моя дівчинка запросила на танець Северина. Ніколи не бачила аби він плакав, він у мене доволі стриманий.
Але тут він ніяково ховав обличчя аби люди не бачили, що він дуже розчулений. Та що там казати – я сама плакала від щастя і не звертала увагу, як я виглядатиму з боку.
Моя донька зробила роботу над помилками і я дуже їй за це вдячна.
Фото Ярослава Романюка.
