Андрій задумливо дивився у вікно, на столі стояв незайманий сніданок. Він сидів і намагався уявити, як він житиме тепер без своєї дружини Тані, адже вона пішла від нього. Звичайно не він перший не він останній, люди ж якось живуть самі. Він розумів, як йому буде важко, адже досі її любить.
Звичайно, жінки звертають на нього свою увагу, особливо на роботі. На його фірмі холостяків немає, він буде першим.
Андрій ніяк не міг повірити, що після тридцяти років спільного життя може ось так просто зникнути їхня родина. Вони обидва вже не молоді, Тані взагалі скоро на пенсію, і він уже давно не хлопець. А звикнуться з цією думкою доведеться, адже вчора Таня сказала, що їй треба серйозно з ним поговорити:
— Андрію, якщо зможеш, вибач мені, я вже давно покохала іншу людину, і мої почуття взаємні. Ми потай зустрічалися і тепер вирішили жити разом. Ми кохаємо одне одного, і я вважаю, що так буде правильно по відношенню до всіх. Дякую тобі за всі роки прожити разом. Справа не в тобі, бажаю тобі щастя!
Андрій спершу подумав, що його дружина вирішила невдало пожартувати. Але глянувши на її заплакане обличчя, він зрозумів, що вона сказала йому правду. Андрій просто не міг змусити себе прийняти та переварити цю інформацію. Він мовчав і дивився на свою дружину.
Тетяні важко далося таке зізнання чоловікові, з яким вона прожила не один десяток років. Але вона вже давно зрозуміла, що більше не любить його, а разом вони живуть лише за звичкою. Їх більше нічого не пов’язувало. Діти давно виросли та живуть окремо. Звичайно, за стільки років вона звикла до Андрія, у нього був дуже спокійний характер, він ніколи не підвищував голос і поводився як справжній мужчина.
А у Тані, навпаки, характер – буря. Будь-яка дрібниця викликає в неї бурю емоцій, вона миттєво заводиться і вихлюпує все це на оточуючих. Але правда дуже швидко відходить і навіть вибачається, якщо відчуває, що перестаралася. Їхнє сімейне життя з Андрієм текло спокійно, вони завжди знаходили спільну мову.
От і сидить тепер Андрій на кухні з кавою, що охолола, а Таня в кімнаті збирає валізи, вона переїжджає до Миколи, свого колишнього одногрупника. Ось такий несподіваний фінал їхнього сімейного життя трапився через те, що Тетяна випадково зустрілася з ним у кафе, де відпочивав Микола зі своїми друзями. Вона була закохана в нього коли була геть юною і тепер зустрівши його відчула, що кохання живе.
І ось, минуло усього пів року, а Тетяна стояла на порозі його холостяцької квартири зі своїми речами.
— Це була найбільша помилка в моєму житті, – скаже тихо ховаючи очі, – Заради наших дітей – прости.
Андрій стоїть і не знає, що робити. Серце говорить одне, а в голові набатом її слова: “Я тебе уже давно не кохаю”.
06,11,2022
Головна картинка ілюстративна pexels.
