fbpx
Історії з життя
— Віро, ти вибач, що я тебе не проводив. – читаю здивовано повідомлення і тихо випадаю в осад від сміху, – Але у нас з тобою явно нічого не складеться. Я у мами один син, і не можу одружитися на дівчині з дитиною. Ми б хотіли собі зовсім іншу наречену. Сподіваюся, ти розумієш, про що я

Колега на роботі запросила мене відзначити разом 8 березня у неї вдома. Це було приблизно 5 років тому. Але історія мене досі вражає.

Ця колега дуже любить «лізти не в свою справу». Вона ж заміжня вдруге, чоловік у неї вже майор. Дитину від першого шлюбу виховує, має ще одну. Чому її так обурювала моя самотність після розлучення – не ясно. Але вона точно до цієї ситуації була небайдужа. Мовляв! Ну як же так, Вірочко. Така ти красуня – тобі ж лиш забажати, в чергу вишикуються і бла бла бла.

Оскільки ми непогано так спілкувались, то й на свято я йшла з радістю. Я думала, там буде її чоловік і діти.

Але не не те я побачила, на що очікувала. По-перше, мене попросили з’явитися без дитини. Мотивуючи це тим, що ми будемо сидіти довго і вживати багато. Не погана ідея на 8 березня, ну що ж, одна так одна!

Заходжу. Дивлюся – взуття…

На дивані сидить огрядна літня жінка, чоловік подруги  і він: герой вечора. Не молодий чоловік в відпрасованій сорочці з рідким волоссям в окулярах. Виявилося, це мама і син. Я навіть спочатку не зрозуміла, що відбувається …

За столом головною персоною була літня жінка. Вона встигала все! Підкладати мені їжу, співала, пила, спілкувалася, голосно сміялася і періодично запитувала: «Так, дорогий?». Звертаючись до свого синочка. Він мовчки кивав і поводився досить скромно.

Єдині звуки, крім відповідей своїй мамі, які він видавав, це був сміх на мої жарти. Ідилія закінчилася після мого питання Ользі (подрузі), чому не можна було прийти з сином. Її старша дитина вдома, вони б знайшли, чим зайнятися.

Ольга на мене подивилася як на дитину, яка шкоду зробила. Після цього мого питання, була деяка пауза. Мамуся з синочком переглянулися і більше уваги на мене не звертали. І жарти мої більше їх так не смішили.

О 9 вечора збираюся додому. Посиділи не погано, потрібно зауважити. Стіл шикарний! Літня жінка прикольна така виявилася, розповідала всілякі історії зі своєї молодості.

Так ось, я одягаюся, викликаю таксі. І Оля така:

— Почекай-почекай! Володя тебе проводить!

Володя було підвівся, але його мама легким рухом руки садить його на місце з посмішкою. Звичайно, я все зрозуміла. Але мені було не образливо. Адже ніякого негативу в спілкуванні не було. Нормально посиділи. Мені експонат не сподобався, я, його мамі теж.

Але вранці мене просто з себе вивело повідомлення в соціальній мережі. Його мені прислав цей Володя. Хоча я йому не давала своїх контактів!

Там він написав приблизно таке:

— Віро, ти вибач, що я тебе не проводив. Але у нас з тобою явно нічого не складеться. Я у мами один син, і не можу одружитися на дівчині з дитиною. Ми б хотіли собі зовсім іншу наречену. Сподіваюся, ти розумієш, про що я.

От чесно, ввесь настрій з ранку зіпсував.

На який мені, вибачте, здався цей кавалер. Мені 26, йому 41. На сторінці вказана його дата народження і суцільно фото з мамою. От цікаво – знайдуть вони принцесу, чи все ж так і посивіє красень шукаючи?

Передрук без гіперпосилання на intermarium.news – заборонено.

Головна картинка – pexels.

You cannot copy content of this page