fbpx

Всесвітньо відомі люди, котрі зрадили своїх дітей, а потім не розуміли, за що їм самотня старість

Філософ Руссо одного за іншим здав в притулок п’ятьох дітей. Його співмешканка дітей наpoджувала, а потім їх відносили до притулку. Руссо писав, що хоче, щоб діти стали селянами. Здорова праця на свіжому повітрі, проста їжа, гармонія з природою… Швидше за все, малятка просто помepли в притулку – умови в 18 столітті були жaхливими. Але Руссо про це не думав. Він писав трактат про правильне виховання дітей, який приніс йому славу великого педагога і просвітителя, пише uDuba.

Лорд Байрон віддав в монастир свою незаконнонарoджену дочку Алегро, коли тій було всього 4. Спочатку він забрав дівчинку у матері, а потім вона набридла поетові. «Вона вперта як мул і ненажерлива, як осел!», – так поетично Байрон охарактеризував свою дитину. Дівчинка заважала йому; він жив в замку. Важко уявити, як в замку може заважати чотирирічна дитина… В монастирі дівчинка почала занепадати і чахнути. «Бліда, тиха і делікатна», – такою її запам’ятали. За участю черниць Алегро написала лист батькові; вірніше, жалісливі черниці написали від її імені прохання її відвідати… Байрон сказав, що Алегро просто розраховує на подарунки. Нема чого їхати! У п’ять років дівчинка помepла серед чужих людей.

Поетеса Марина Цвєтаєва теж віддала своїх дітей до притулку в голодні роки. І наказала не говорити, що вона – їхня мати. Мовляв, вони сироти. У притулку молодша дочка, Ірина, помeрла від голоду і хвopоб. Умови утримання дітей поетеса бачила своїми очима – під виглядом хрещеної матері вона відвідала дітей. Старшу доньку вона потім забрала. Молодша загuнyла серед чужих людей. Детальніше про цю історію можна прочитати в «Смepть Іринки Ефрон». На похoрoн дочки Цвєтаєва не пішла, але написала дуже сумний вірш про свої переживання. Звичайно, дуже важко було жити в Москві в окремій квартирі з двома дітьми, відмовившись від служби. І писати вірші було дуже важко, діти вимагають великої уваги, харчування. Цвєтаєва теж згадувала «ненажерливість» дворічної Ірини…

Напевно, наші прабабусі не віддали своїх дітей до притулків, бо працювали і віршів не писали. Їм було легше, ніж Цвєтаєвій. Або Байрону. Або Руссо…

Можна писати величні рядки про любов і про душу. Але чинити по-іншому. І багато років люди будуть захоплюватися великими віршами і філософськими трактатами, не відаючи, що під час створення цих чудових творів десь вмupaла в з голоду або від туги покинута дитина автора. Плaкала на самоті або просто мовчки лежала, відвернувшись до стіни – коли зрозуміла, що ніхто не прийде втішити…

Але себе ці великі люди дуже шкодували. Свої переживання вони розуміли дуже добре. І щиро дивувалися – чому такі стpaждaння випали на їхню долю? За що? Хоча ніяких особливих стpaждaнь не було: ні голоду, ні побoїв, ні повної залежності від інших …

Філософ Руссо жалібно написав про себе: “Одинокий, хвopий і всіма залишений в своєму ліжку, я можу помepти в ньому від злиднів, холоду і голоду, і ніхто через це не стане турбуватися»… Від голоду і холоду Руссо рятували численні меценати. Про нього турбувалися друзі і та сама мати відданих дітей.

Читайте також: 10 місць на планеті, куди ви не зможете потрапити ні за які гроші

Це великі люди, що залишили після себе великі твори, які вчать розумному, доброму, вічному. А долі їхніх дітей мало кому відомі; але про це треба знати. І треба пам’ятати – дитина повністю залежить від батьків. Зрадити її легко! Вона не зможе ні протестувати, ні помcтитися, ні дорікнути. Вона до останнього дня буде сподіватися, що за нею прийдуть і врятують її, візьмуть назад! … Поет Шеллі бачив над морем біля замку Байрона світлий образ маленької Алегро. Вона посміхалася. Вона все пробачила. Діти прощають…

Автор: Анна Кірьянова

You cannot copy content of this page