fbpx

Вислухавши мою пропозицію чоловік сполотнів і довго ходив колами по квартирі. “Це ти вирішила тільки тому, що Маринка моя дитина? Інакше, я ніяк не розумію, чого ти заради себе лишаєш нашу доньку майбутнього”

Вислухавши мою пропозицію чоловік сполотнів і довго ходив колами по квартирі. “Це ти вирішила тільки тому, що Маринка моя дитина? Інакше, я ніяк не розумію, чого ти заради себе лишаєш нашу доньку майбутнього”.

Коли наша сусідка, мати одиначка, Ірина придбала квартиру і другому сину я не витримала. У нас родина повна, двоє дітей, є у мене і чоловік, обоє при роботах, однак ніяк не могли навіть зі своєї однокімнатної з’їхати.

Ідея податись за кордон, заробити на житло собі і дітям визрівала в мені довго. Напевне, щось таке собі у голові і чоловік мій кумекав, бо коли я озвучила свою ідею він без заперечень її підтримав.

Ми жили ніби як усі. Павло до мене переїхав зі своєю Маринкою, коли їй і двох рочків не було. Він удівець, я розлучена, сама виховувала десятирічного сина. Так, було трішки тісно, але дружно і весело.

Від того моменту, як ми зійшлись і до тієї розмови минуло десять років. Мій син уже проживав у гуртожитку, Маринка саме шостий клас закінчувала.

Читайте також: Так, я залишила свою маму у літньому віці одну і мені навіть не соромно. Сестра телефонує постійно, говорить, що я не маю совісті і що вони не очікували від мене такої невдячності. Але я певна, вислухавши мою історію ви погодитесь із тим, що я вчинила вірно

— Тільки давай підійдемо до цього розумно: дізнаємось у якій країні платять краще і умови де для тебе будуть прийнятні. – сказав мені він.

Зійшлись на Швеції. Там у чоловіка на заробітках багато років знайома була – дружина колеги. Через неї ми все й вивідали. Саме Тамара мені і допомогла на перших порах освоїтись і призвичаїтись у чужій країні.

Скажу так – солодких заробітків ніде немає. Але я змогла таки заробити і придбати дві однокімнатні квартири у столиці перш ніж мені стало не добре.

Приїхала я додому уже насилу. Кинулась по спеціалістам і їх висновок вразив своєю невідворотністю: шанси звісно ж є, чудеса бувають, навіть у таких випадках, як у мене. Мені давали 50 відсотків успіху. Але, навіть на такий мізер мало б піти дуже багато грошей.

Я ходила сама не своя кілька днів. Спочатку вирішила нічого не робити, але коли про це син почув, мало не навколішки благав не здаватись. Тоді я подумала, що можна було б продати другу квартиру, яку я купувала для Маринки. Поки ми її в оренду здавали, адже Маринка і інституті поруч дому навчалась.

Розповіла усе чоловіку. Павло довго ходив квартирою переварюючи те, що щойно ось почув від мене. Ще напередодні я сказала, що змирилась і що не бачу сенсу у тому, аби плекати даремні надії, а сьогодні прийшла із такою новиною:

— Це тому, що Маринка не твоя дитина, так? Це тому ти вирішила дівчину позбавити власного кута? Заради чого? А чого не синову? А, так… він же твій.

Павло уже який день дметься, але бачу, що поки Марині нічого не казав.

А я розгубилась і не знаю, як мені бути і що робити?

Підкажіть, як у цій ситуації вчинити краще?

25,09,2023

Головна картинка ілюстративна.

You cannot copy content of this page