То були звичайні посиденьки старих друзів, що дружили з садочка і ніхто не ставав на заваді дружбі, тим більше якась дівчина і дарма, що Володя її любив.
Володя пропав на кілька тижнів. А потім і далі, як нічого й не було, дружив з Андрієм і вірив, що він його найкращий друг і ніколи не зрадить. А дівчина? Та ще сотні таких будуть на його шляху, значить не його, коли повелася на друга, ще й має подякувати Андрію за таку перевірку.
Пройшло багато часу і знову Володимир закохався і познайомив друга з Олесею, він аж сяяв поруч з нею. друг підморгнув і оцінив дівчину, мовляв молодець, гарна. І почали вони зустрічатися, ніби й разом, але всюди присутній Андрій: в кіно – його бере Володя, в кафе-так само, в гори – тим більше. Не заперечиш, що Андрій – душа компанії, але не дуже це Олесі подобається. Вона пробувала натякнути Володі, що хтось третій зайвий, але той тільки кліпає очима, немов Андрій, то його третя нога. Олеся подумала-подумала і кинула їх двох.
А через якийсь час став Андрій до неї писати та дзвонити, мовляв, давай зустрінемося. Вона вже подумала, що знову трійцею, але він прийшов сам. Почав говорити, що вона йому дуже подобається і добре, що кинула Володю, бо з ним каші не звариш. І так все описував і хихотів, що стало Олесі дуже неприємно від такої ситуації. І вирішила вона зробити ще одне добре діло для хлопця, який їй ще подобався – вона вирішила скинути йому ту розмову, що вона записувала. Коли зустрічалася з Андрієм. Написала «Ось такий у тебе друг…»
Відповіді вона не дочекалася. Олеся давно налаштувала своє особисте життя і згадує Володю виключно, як приклад дуже довірливої людини. А Володя? Скоріш за все він пробачив друга, бо ж не буде через якусь спідницю руйнувати дружбу.
Фото ілюстративне.
