Моя історія схожа на якийсь багатосерійний фільм. Сама завжди дивилася подібні сюжети і дивувалася, звідки автори беруть такі абсурдні історії, а тепер зрозуміла. Про комічність, по-іншому я назвати це не можу, моєї історії я дізналася в минулого року, коли вийшла заміж.
Коли мені було 18 я, як і всі мої ровесники, багато часу проводила на різноманітних вечірках. Самі розумієте, в такому віці багато необдуманих кроків робить молодь, і я не виняток. Після однієї з таких вечірок, я зрозуміла, що незабаром стану матір’ю. З батьком маляти я бачилася лише раз в житті, я навіть не можу ображатися на нього, казати, що залишив мене саму – він просто нічого не знав але суть не в цьому.
Про труднощі матері-одиначки в двох словах я не розповім, а якщо коротко: такого нікому не пораджу. Коли Дмитрику, моєму синові, виповнилося 3 роки, ми переїхали у Тернопіль. Тут я і познайомилася з моїм чоловіком. Ігор працює начальником охорони на одному з підприємств, він старший за мене на 19 років, але ми кохаємо один одного. До Дмитрика чоловік відразу ставився дуже добре, та багато всього – просто не перелічити. А коли постало питання про шлюб, Ігор запропонував усиновити Діму.
Приблизно через 2 тижні після весілля, раптом з’явився старший син Ігоря. Я про нього нічого не знала, та й не бачила жодного разу. Ігор не спілкувався особливо з ним, тому я не вникала в подробиці. І що ви думаєте? Син мого коханого чоловіка і є батьком МОГО сина! Я, коли побачила його на нашій кухні, мало впала. І сміх і гріх.
Звичайно, син Ігоря мене не впізнав. Ще б пак, 5 років тому був з кимось на вечірці, згадаєш тут всіх. А ось я чітко все згадала. Поки я не сказала чоловікові, що саме його син і є батьком Діми. Просто не знаю, як це піднести. Але чомусь мені здається, що це так і залишиться в мені.
Фото – ілюстративне.
Передрук матеріалу без гіперпосилання на Intermarium.news заборонений!
Заголовок, головне фото, текстові зміни. – редакція Інтермаріум.
