— Розсварилась в пух і прах з батьками через Женю, – бідкається Віка своїй подрузі, – вони хочуть продати квартиру і вимагають, щоб я повернулася жити до них.
— А через що така різка зміна настрою сталася? Вони ж самі тобі квартиру подарували, щоб ти почала самостійне життя.
— Я його і почала, але не за їхнім планом, ось вони і намагаються нам з Женькою палиці в колеса вставляти. Вони ж розраховували, що я знайду собі “пристойного” хлопця, а що з мого Жені візьмеш за їхніми мірками? Він звичайний водій, а батьки бачать поруч зі мною якогось великого начальника. А мені з ним добре, розумієш?
— Те, що з твоїм Женею тобі добре, я розумію, тільки при чому тут переїзд і квартира?
— Женька запропонував почати разом жити, я, звичайно, погодилася. За рік набридло бігати на побачення, та й мені їздити від нього вранці на роботу незручно. Я і запропонувала йому жити в моїй квартирі, він на машині — сів і поїхав, куди йому треба, та й навіщо за оренду платити, коли своя квартира є. І мені з переїздом морочитися не треба, кілька полиць тільки звільнити потрібно. Увечері подзвонила мамі, поділилася з нею новиною, а вона запросила нас на вечерю. Приїхали до батьків, поки вечеряли, батьки влаштували Жені допит, ніби вперше його бачать. Цікавилися, де він живе, які плани на життя, чи не збирається він купувати житло, щоб туди привести дружину. Але мама прекрасно знає, що у нього поки немає такої можливості, знає так само, що і жити ми хотіли у мене.
А вони, виявляється, вирішили продавати квартиру, раз ми вирішили жити разом. Бо, на їхню думку, чоловік повинен вирішувати питання з житлом і взагалі переїжджати в дім до дружини — нижче чоловічої гідності. Ще й заявили йому: “Хочеш жити з Вікою, приведи її у власний дім господинею, а вона поки хай з нами поживе”.
Я мало крізь землю не провалилася від маминих слів. Я не знаю, як мені Євгену в очі дивитися, він їм не заперечував, але видно було, що його слова батьків зачепили.
Не розумію, чому вони так проти нього налаштовані. Жили б у мене, гроші, які витрачали б на оренду, складали б на розширення. Намагалася їм це пояснити, але вони вперлися і не хочуть мене слухати. А Женя вже й сам у мене жити не хоче, сказав, що це справа принципу.
Як думаєте, чи правильно чинять батьки дівчини, може вони таким чином хочуть простимулювати хлопця до рішучих дій? Або хочуть таким чином відштовхнути Женю, бо хлопець не виправдав їх сподівання?
Фото – ілюстративне.
Передрук матеріалу без гіперпосилання на Intermarium.news заборонений!
Заголовок, головне фото, текстові зміни. – редакція Інтермаріум.
