Ми з Вірою дружимо з училища і разом вже років двадцять як працюємо на одному підприємстві. Якщо отак чесно сказати, то вона завжди біля мене крутилася аби когось собі знайти, бо я мала кавалера, а він ще більшу компанію хлопців. Але ніхто на Віру уваги не звертав, хоч вона така мініатюрна і доволі мила. Я не розуміла чого от стільки в мого Олега хлопців і ніхто її більше одного разу не проводжає додому.
Але то вже таке, минуле/ Вона потім вийшла заміж, далі розійшлася… Потім ще з якимось жила на віру.
Мене цікавило лише моє життя, а саме: Олег, діти, наша квартира. Навколо цього й крутилося моє життя.
З роками, а ми разом вже двадцять один рік, крутитися швидко вже не хочеться. І закрадається така думка, що не так вже тобі той чоловік і здався.
І ось на таких жіночих посиденьках Віра мене й на такі теми питає, мовляв, як це стільки років жити з одним чоловіком і чине хочеться когось собі завести.
– А нащо?, – дивуюся цьому я, – Та я навпаки думаю, нащо ті чоловіки здалися. А ти ще хочеш аби я собі якогось любчика завела.
– Для здоров’я, Інно. Чи ти нинішня? Краще б виглядала від такого флірту, а то ти вся сіра і нецікава, з роботи та додому, не здивуюся, якщо твій Олег собі когось знайде і тебе покине.
– Ой, чекаю не дочекаюся, – тільки й махнула я рукою.
Я б про цю історію й забула, але вона мала несподіване продовження. Справа в тому, що ми працюємо в бухгалтерії з Вірою і ось нам доручили організувати корпоратив: де проводити, скільки буде людей, скільки грошима скидатися, а скільки з каси брати.
Звичайно, що всі там були не дуже адекватні і я трохи дала собі розслабитися. Розумієте, ті звіти здавати – голова тріщить, а тут хоч крапля якогось відпочинку. Я й незчулася, як вже мене запросив на танець водій шефа, далі на ще один і вже тягне мене на хустинку.
Я зі сміхом пішла, думаю, щоку підставлю і все. Але ж де тут було! Всі посміялися, що водій просто перебрав і я теж так на жарт пустила і вже б про цей випадок забула. Але ж тут подруга моя люба давай на кожних наших посиденьках цю тему розкручувати:
– Якби ти не хотіла, то він би тебе й не поцілував. Видно ти дала такі сигнали і давно хочеш піти від чоловіка.
– Та що ти причепилася, – кажу я їй, – звичайний випадок, з ким не буває?
Я вже й перестала її запрошувати до себе на каву, але вона й на перервах до мене підходила і так очі закочувала, коли водій шефа заходив до нас. Мене це вже так дратувало. А потім вона мені й почала казати наче зі смішком, але ж що саме!
– Допоможи мені зі звітом, подруго, бо поки твій секрет тримаю в таємниці, все з рук валиться і нічого не встигаю.
Я їй допомогла зі звітом просто аби більше не чути цього.
– Слухай, мені треба десять тисяч позичити до зарплати.
– І що?
– То позич.
– З якого дива, – питаю і вже чую, що себе стримати не можу.
– Та з того, що я тобі подруга, все для тебе роблю, а коли мені треба допомогти, то ти в кущі?
І давай говорити, що вона мовчить безплатно, а могла б вже Олегові не лише про водія розповісти, але й про те, що я його давно ледве терплю!
Я ж їй просто душу виливала, а вона готова все отак перекрутити. Думаю, що й гроші мені не віддасть. Що робити? Сказати, що вона все вигадала? А якщо у неї є фото чи відео?
Фото Ярослава Романюка.
Автор Ксеня Ропота.
