Невістка на мені всі ті три роки дивилася вовком, бо я їй правду в очі сказала. А потім все вийшло так, як я й прогнозувала і ще того й гірше.
Дорогі невістки, мами знають своїх синів, навіть, якщо дуже люблять, але вони знають, які є в дітей і негативні риси. Того, інколи слухайте, що вам радять, а не фиркайте.
Так було з моєю невісткою Оксаною. Бігала за моїм сином, як нитка за голкою. Я знаю, що Роман з роботи має прийти і у вікно виглядаю, а вона вже на лавочці гарна сидить, наче от вийшла на прогулянку.
А йому що? Та раденький, що має таку шанувальницю, але, коли я спитала його, як йому така дружина – тільки скривився:
– Мамо, мені ще женитися не хочеться. На Оксані світ не зійшовся.
То як би мала я відреагувати, якби була Оксаною? Як тебе поза очі отак нешанобливо обговорюють, то нема тобі ніякого майбутнього з таким чоловіком.
А мені дівчину шкода, то я якось вийшла наче сміття виносити, а вона сидить, то я до неї підійшла і попередила:
– Оксано, не трать свій час під нашими вікнами. Роман тобі не буде гарним хлопцем чи чоловіком.
Вона почервоніла, глянула на мене косо і пішла.
Я думала, що на цьому вже буде крапка, але через кілька місяців Роман винувато опускає очі і каже, що жениться.
– Ого, – кажу я, – які зміни… То клич невістку знайомитися.
– Ви її знаєте, – каже він, – То Оксана…
Я зблідла… Отже, дівчина наполеглива на свою голову…
Прийшла така вся гарна на знайомство, а поперед себе живіт випирає, мовляв, як не у двері, то у вікно…
Почали вони жити у нас, поки не приглянуть гарну квартиру для оренди.
І все Оксана робить для того аби я почувалася винною – то з самого ранку про свої ноги, то про запах на кухні, то про поганий матрац, то про мало місця у ванній, а вона ж уже он яка велика…
Що Роман вчасно не приходить, що уваги їй не приділяє, що не говорить компліменти, що взагалі мовчить, що пропадає на вихідні з друзями, а їй одиноко самій зі мною.
І це все несеться наче я маю негайно виправити, щоб все стало так, як вона собі намріяла.
Я не витримала і кажу: – Я тебе, дитино, попереджала, що не буде він добрим чоловіком, а ти ж не відступила. Думаєш дитиною прив’язати? А тепер змирися.
А вона до матері жалітися, що її свекруха не любить.
Дійшло до того, що сказала, що мене на хрестинах бачити не хоче…
Отаке…
Роман зняв квартиру і вони там жили разом, щоб ніхто до них не пхався. Онука я бачила тільки тоді, коли з ним гуляв Роман, бо невістка не пускала мене до дитини.
Прожили вони разом три роки і на тому було по шлюбі. Роман знайшов на стороні якусь дівчину і не крився, Оксана вернулася до матері з дитиною.
Малюка вона не давала бачити ні мені, ні Роману.
Йшов час, я Максимка бачила лише здаля, через огорожу в садочку.
Гарна дитина, схожа на Романа…
А одного разу приводять мені син Максимка! Я аж присіла зі здивування.
– Мамо, Оксана знайшла собі чоловіка і поїхала з ним на море, а залишити малого нема з ким, батьків й неї вже нема… Побудеш з дитиною, бо у мене нова дівчина і мені не до цього.
– Ти що при дитині кажеш!, – я взяла малого на руки, – Це твій син! Вчися бути вже відповідальним за свої вчинки!
– Вона ж сама мені забороняла бачитися з ним, а тепер каже – бери!
Я не хотіла слухати, бо обоє батьків гірше дитини, а малого треба й нагодувати, й приголубити.
– Я твоя бабуся Настя, Максимку. Мама не хотіла аби ми бачилися, але тепер давай подружимося?
Дитина кивнула, але що він мав зробити? Поступово він мені відкривався, адже хлопчику шість, все чує, все бачить і розуміє.
Часто плакав вночі, сумував за мамою.
– Не плач, мама через кілька днів вернеться і будете знову разом…
– Дядя каже аби віддати мене татові, а мама не проти… А я тата не знаю…
Отак, спочатку на світ привели, а тепер не знають, що й робити…
– Максимку, а давай поки у мене жити, як захочеш, га? Тато буде приходити, ти його краще взнаєш… А там мама передумає?
Дитина погодилася…
І Максим прожив за мною до повноліття! Батьки приходили, як ті гості, то один, то другий…
І я й кажу – чого ви нікого не слухаєте, як вам добре радять? Обпечетеся! А ви й далі руки пхаєте…
Фото Ярослава Романюка.
