– Ми маємо щось зробити, – казала я чоловікові, – Такої невістки нам не треба. Тим більше, що вона одразу націлилася на квартиру твоєї матері! Ще тут ніхто, а вже висуває вимоги, де вони жити будуть!
Мене це так обурило! Так, хата свекрухи пустувала, але ми хотіли туди заселити жильців аби мати додаткові грошей, адже Ані поступати цього року. Але ж де, мусив син і без того дірявий бюджет просто потопити звісткою про весілля, бо Оксана, бачте, при надії!
– Хай живуть в її батьків, – казала я Петрові, – Ти копійки заробляєш, а Ані поступати, ти ж не потягнеш навіть рік платного навчання.
– То, може, не давати її туди, куди вона хоче, а туди, куди вона може, – почав своє Петро.
– Аякже, давай її дояркою зробимо і тоді всі будуть щасливі? В дитини мрія і я, як мама, маю її здійснити, якщо ти не можеш, то вже я постараюся!
І я почала свій план втілювати. Я свого сина знала, він дуже слухняний хлопець був і завжди мене слухав. Тому я почала йому казати. Що не знати ще чия то дитина.
– Матвійку, ти у мене завжди був дуже довірливим. А ця твоя Оксана вона з тих, хто добре все вираховує! Дуже меркантильна особа. Ти ж з нею поговори та й сам на плечах голову май…
І отак я синові казала, бо нема чого в нашу родину лізти та розпоряджатися нашим майном.
Але такого повороту від цієї особи навіть я не очікувала!
Прилетіла вона до нас і давай сваритися.
Спочатку я всім видом показувала синові та чоловікові, кого ж вони хочуть до хати брати, як вона візьми і бовкни!
– То моя дитина не від Матвія? Чи може ваша Аня не від вашого чоловіка?
Я аж підскочила, як вона посміла! Ледве нас чоловіки розтягнули. Оксана пішла додому ні з чим, бо син лишився поруч зі мною. Я була дуже рада тому, як все склалося. Я ж не врахувала того, що Петро ж візьме те все до голови.
А через місяць він пришов, як хмара:
– Збирай свої речі та Анині і забирайся з моїх очей!
Я почала виправдовуватися, але він не хотів слухати. Я думала, що переїду в свекрушину квартиру, але Петро пішов ще далі – сказав, що написав дарчу на онука чи онуку Оксани!!!
Я мусила з Анею переїхати до своєї мами. Звичайно, що дитина нічого не розуміє, чому вона жила в добрі і теплі в своїй квартирі, а тепер має тулитися зі мною в бабусі на дивані.
Я добре знаю, що від Петра я тепер не побачу й копійки, тому вся моя надія на Матвія, який завжди був слухняним хлопчиком.
Звичайно, у нього зарплата не така, як у Петра, але нам цілком вистачить. А щодо Оксани, то я їй чітко ще тоді сказала, що сина їй не бачити, а тепер то вже мені принципово. Не буде ні її дитина, ні вона сама й копійки бачити від Матвія.
А те, що Петро переписав квартиру, то таке, йому перейде, коли Оксана туди нового чоловіка приведе. Отоді Петро їх всіх і випре з квартири.
А я почекаю. Матвій не дуже ту Оксану й любить, раз ні разу за неї не заступився, тому не думайте, що я дитині життя псую, навпаки, я його рятую від тієї корисливої жінки. Вже не можу дочекатися, коли Петро й онука перевірить, чи то його гени, ото буде Оксані сюрприз. Думала на мого сина свій приплід повісити.
Нічого, я кредит візьму і якось Аню вивчу, бо дитина геть з лиця спала, що на акторське не поступить. А вона має талант, вся в мене. Я теж колись про багато чого мріяла, поки на свою голову на Петра не натрапила.
Історія написана з реальних подій, імена та обставини змінені в інтересах головних героїв.
Фото Ярослава Романюка
Автор Ксеня Ропота
