Не знаю, чого я тоді була до нього так вчепилася? Я ж його не те, що не любила, а просто хотіла аби цей хлопець за мною бігав і домоглася того, що він пішов від нареченої.
З того часу минуло дуже багато років, я тоді була молода і дуже самовпевнена, адже була міською дівчиною, яка приїздила в село та морочила сільським хлопцям голови.
Всі велися та за мною бігали, а дівчата хотіли зі мною дружити і в усьому мені потурали та мене хвалили. Така я собі була «зірка».
Тільки Валерій не звертав на мене уваги, а все зі своєю дівчиною Аллою гуляв. Я вже й так і сяк, підморгую та натякаю – де там! І так мене те заїло, що я вирішила всіма правдами і неправдами Валерія собі забрати.
Сільські компанії зазвичай дуже великі і там можна завжди пересіктися з тим, з ким хочеш. І ось в один такий день у мене з’явився шанс – Валерій був сам, а його наречена кудись поїхала. Я крутилася поруч і скоро ми вже сиділи вкупі, йому було приємно, що я до нього моргаю, але я знала, що треба діяти рішуче.
Застілля закінчилося тим, що він пішов мене проводжати, бо були ми в одній стороні, але він таки зайшов до мене та заночував. Я зробила вигляд, що ми були разом і мама моя нас побачила. Ось і перший фундамент наших стосунків.
На ранок він нічого не пам’ятав. А я йому розказувала, що він мені такі слова шепотів та клявся в любові, що я й не витримала.
– Я люблю Аллу, – казав мені він.
– Якби любив, то тут би не опинився, – кажу я йому.
Мій план спрацював, бо включилися мої батьки, чутки дійшли до Алли, а вона вирішила, що раз так, то й не буде більше продовжувати заручини. Я була на сьомому небі від щастя – Валик ходив до мене, правда не завжди в добрій пам’яті.
Проте до якогось весілля не йшло, хоч я дуже хотіла аби цей хлопець став моїм чоловіком. Десь через рік пішла чутка, що Алла вийшла заміж і тоді я вперше бачила Валентина в такому стані. Вперше і не востаннє.
– Ти хотіла заміж – ти це матимеш!, – потягнув він мене подавати заяву.
Весілля було гарне, мої батьки не поскупилися для єдиної доньки. Тільки от наречений був не прикладом для наслідування. Але мені було головне, що ми тепер разом перед всім світом.
Почалося буденне життя, але вже мені від нього не було весело. Валентин завжди був всім незадоволений і часто не ночував вдома. Дійшло до того, що я почала розуміти, що у нього хтось є. Виявилося, що це правда і та жінка не дивиться на те, що він одружений!
– Від доброї жінки чоловік не гуляє!, – казала та всім.
Потім я дізналася, що при надії, як і моя суперниця. Я поставила питання руба і чоловік обрав себе. Він поїхав з села і залишив мене з дитиною. Та жінка теж залишилася з носом, що мене дуже тішить.
Йшли роки, але ніхто не спішив брати мене заміж з дитиною. Були якісь стосунки, але нічого серйозного. Я ще раз виходила заміж і так само чоловік мене кидав, як тільки дізнався, що я при надії. До сорока семи років у мене двоє дітей від різних чоловіків і ні крихти щастя. Того, на яке я заслуговувала з самого початку. А Алла, знаєте, дуже вдало вийшла тоді заміж і тепер приїжджає до батьків на гарній машині з дітьми і чоловіком. Вона аж вся рада та щаслива.
Чому вона щаслива, навіть, без коханого Валерія, а я чому нещаслива? Ми ж любили наче щиро одного хлопця, але вона переступила і пішла далі, а моє життя отак покотилося і вже ніякого просвітку для щастя?
