— Я тебе не люблю, – видала з порога донька.
Ліза розгубилась, що могло статися за ці дві години. Адже саме на цей час Дашка в прекрасному настрої йшла з дому. Вона разом зі своїм хлопцем Денисом, йшла знайомитися з його батьками. Лізі наприклад Денис дуже подобався, вихований, серйозний, відповідальний і було видно, що любить її дочку.
Ліза струсила з себе заціпеніння і пішла до дочки. Даша лежала на дивані і ридала.
— Та що ж трапилось? Денис образив? – присіла вона поруч.
Даша підняла заплакане обличчя і прошипіла:
— Ти, в усьому винна. Його батьки мені прямо дали зрозуміти, що раз я дочка такої жінки як ти, їм і даремно така невістка не потрібна. Вони не схвалюють твій спосіб життя. А Денису сказали, щоб він не наважувався ні на що серйозне.
Ліза відчула, як волосся на голові ворушиться. Пересохлими губами, вона прошепотіла:
— А що Денис, він послухав батьків?
Даша схлипнула:
— Він мене провів звичайно, сказав подзвонить, але тепер я вже не знаю, – і жалібно подивилася на матір, – Мама, чого я про тебе не знаю? Чому вони тебе так називали? Адже ти ж не така, правда?
Ліза обняла доньку:
— Знаєш, рідна, бувають в житті темні плями, про які навіть згадувати не хочеться. Ми робимо помилки в молодості і від цього нікуди не дінешся на жаль. І я подумати не могла, що за мої гріхи, тобі буде не добре. Прости мене, люба, якби все можна було назад перемотати. Але не можна і з цим доведеться змиритися. Але я сподіваюся, що у твого Дениса своя голова на плечах є і все у вас гаразд буде.
Лізина юність припала на кінець вісімдесятих, початок дев’яностих. У країні якраз зміни. Нова музика, красиві речі і вільні стосунки. Ліза дівчиною була симпатичною. Великі очі, форми. Галасливі компанії до ранку, нові, закордонні штучки. Це було веселе і бурхливе життя.
Ну а потім, з часом компанія розійшлась. Хто заміж вийшов, кого батьки приструнили, а Ліза не могла вже зупинитися. Друзі стали простіше, кафе замінили брудні квартири. Але Лізі все було байдуже. Душа вимагала свята.
Розуміння того, що вона вже зовсім на дні, настало в один з днів. Коли вона прокинулася в чужій квартирі на брудній підлозі. Навколо хропли товариші по святу, з яких вона знала тільки господаря. Насилу піднявшись на ноги, пішла у ванну, де довго вмивалася холодною водою. Подивилася на себе в каламутне дзеркало і ледь свідомість не втратила. З нього на неї дивилася жінка п’ятдесяти з гаком років. Човгаючи ногами, вона повільно вийшла з квартири.
Нове життя виявилося почати не просто. Освіти немає, одна дорога мити підлогу або пошту розносити. Село хоч і велике, але всі про всіх знають. І з роботою довгий час не виходило. Скільки разів рука тягнулася до чарівного зілля спокою, але в останній момент Ліза перемагала себе. І нарешті їй пощастило. І робота знайшлася і чоловік. Коля був непоганим, але після кількох натяків з боку друзів, щодо минулого Лізи, тихо випарувався в туманному серпанку одного прекрасного ранку. Але залишив їй на пам’ять дочка, Дашу.
Звичайно через дев’ятнадцять років, багато що змінилося. Дивлячись на Лізу ніхто і подумати не міг, що раніше вона була інша. Стильна зачіска, макіяж, недорогі, але добротні речі. Та й Даша ніколи не бачила її неохайною або, борони Боже, не в собі. Але на жаль, коли думаєш, що все у тебе в порядку, життя нагадує про минуле. Ось і у батьків Дениса виявилася довга пам’ять. Але навіщо весь цей бруд виливати на молоду дівчину? У Лізи не вкладалося в голові.
Денис все таки виявився молодцем. Він серйозно порозмовлявши з батьками, вранці прийшов до них.
— Тьоть Ліза, вони не мають права вас засуджувати і Дашу теж. Я ж бачу яка ви хороша. Якщо не виженете, можна мені у вас пожити трохи, – сором’язливо сказав він.
Ліза дозволила з однією умовою, щоб ніяких з’ясовувань стосунків і непорозумінь. Денис з Дашею загадково переглянулися і дружно кивнули.
А весілля все таки було. Через рік Ліза зі сльозами на очах, милувалася своєю дочкою в весільній сукні. Зі сватами була незручність, але з часом, коли з’явився онук Мішка, відносини більш менш налагодилися.
Так, що хочу сказати. Не дарма за старих часів говорили «бережи честь змолоду». Правильно сказано. Якщо не хочеш, щоб від твоєї поведінки хтось потім мав незручності – не губи своє життя, адже твоя поведінка не тільки твоя справа.
Передрук без гіперпосилання на intermarium.news – заборонено.
Головна картинка – pexels.
