Я вирішила не відкладати все у довгий ящик і пішла до нотаріуса, аби скласти заповіт. Думаєте порівну між дітьми все поділила? Ні! Я все відписала молодшому. А ось старший нехай задумається, навіщо йому дружина. Не заслуговують вони нічого. Ось у молодшого, не дружина, а золото. А зі старшою невісткою у мене лиш непорозуміння.
Вони вже стільки років живуть, а я не зрозумію, чого вона так до мене ставиться. Я ж їй ніколи слова кривого не казала. Завжди у всьому підтримувала. Тільки весь час мені давали зрозуміти, що я там небажана гостя. Я їм і їжу носила, приготовану власноруч, пригощала, балувала, а вона тільки ніс верне. Вони таким не харчуються? Ага син до тридцяти за обидві щоки наминав!
От і спілкуємося так. То ми не хочемо дивитися, у нас інші інтереси, погляди не такі, як у вас. Не зрозумію — з місяця, чи що? Ось у молодшого – зовсім інакше! І дякує, і онуків залишають мені, і питає рецепт котлеток. Усміхається, матусею величає. Чудова, причепитися нема до чого!
Захотіла я старшій невістці зробити приємне. Ну не чужі ж люди, та й гріха за душою ніякого не маю щодо неї. Навіть сама собі ніколи не зізнавалась до того, що невістка у мене не надто хороша. Пішла в магазин за найдорожчою сукнею і подарувала їй. Вона одразу ж у обличчі змінилась. Роздивилась, але приміряти не стала. Сказала, що з самого ранку нездужає і попросила залишити її, бо хоче прилягти. А наступного дня, коли я ішла повз їх будинок, то побачила ту сукню біля сміттєвого бака.
От я маршрут свій і змінила – до нотаріуса пішла, аби свою квартиру і сестрину (там старший зараз живе з дружиною. Ото сюрприз їм буде!) все молодшому заповіла. Мені сімдесят. Жити я планую довго і при здоров’ї, але рішення моє поки таке і про те що зробила шкодувати не збираюсь.
Головна картинка – intermarium.news.
