fbpx

Я вирішила з невісткою Русланою поговорити і радила їй просто перечекати цей важкий час, а потім все буде як завжди. – Якщо ти зараз поступишся машиною, то потім Тарас тобі дві купить і буде дуже цінувати, – казала їй я

Не можу собі пробачити своєї короткозорості! Я ж сама казала синові аби він одружувався на такій милій дівчині:

– Тарасику, ти подивися, яка вона мила і приємна! І характер легкий, ніколи тебе пиляти не буде… Ти добре подумай, бо піде до когось іншого!

Мені тоді було чим перейматися, адже синові було тридцять три роки. А він ще ніяку дівчину до нас не приводив знайомитися.

Жити з дівчатами жив, але отак привести до нас та сказати, що це наречена… Не було такого і я вже почала переживати, а якось сама прийшла до нього на квартиру і там зустріла Руслану. Дівчина мені й чай приготувала, тістечка на стіл поставила, так мило зі мною щебетала…

Я й зрозуміла, що такі дівчата. Які легкі і приємні, то вони й до старості матимуть такі риси і ніколи чоловікові голови не закрутять… Якби ж я знала…

Тож після моїх слів син Руслані й запропонував одружитися.

Весілля було пишним та багатим, наречена була мов та квіточка і я вже собі уявляла, які ж то у нас будуть гарні онуки.

Весілля робив мій син, але я не мала те за якусь хибу, бо ж Тарас вже тоді добре тримався на плаву і міг собі дозволити і шикарне весілля, і весільну подорож на Балі.

Знаєте, син все зі свого розуму побудував та пристарав, завжди сидів за тим комп’ютером і отак вибився в люди. Я за нього дуже тішилася, бо він і нам допомагав і свою сім’ю повністю утримував.

Пройшов рік і другий, а молоді так нас онуками й не тішать.

Тарас відмахується, що не має часу й вгору глянути, а Руслана каже, що ще хоче пожити для себе.

Ну! Це не моє діло, звичайно, але жінка, яка любить, має якось по-іншому виражати свої почуття. На жаль, в Тараса почалися проблеми на роботі разом з кризою і так сталося, що треба було продати деякі активи аби триматися на плаву.

Коли син продав заміський будинок, то я тільки зібрала речі і переїхала з чоловіком в квартиру і слова дитині не сказала, що вже прикипіла до того місця, а от Руслана не спішила розставатися ні з машиною, ні з урізанням витрат.

– Ти чоловік от і вирішуй свої проблеми, але не за мій рахунок! Я виходила за тебе заміж не для того аби на собі економити! Чи ти думаєш, бути гарною жінкою, то так легко? Пропустиш одну процедуру і вже всі інші не мають значення і треба все починати з самого початку!

Я бачила по синові, що він взагалі не розуміє, що відбувається:

– Мамо, я для неї нічого не шкодував… Я думав, що вона зі мною і в вогонь, і в воду… А вона не хоче просто трохи перечекати! Невже вона завжди була такою. А я цього не бачив? Де та щира і весела дівчина?

Я вирішила з Русланою поговорити і радила їй просто перечекати цей важкий час, а потім все буде як завжди.

Читайте також: – Я думав, що ти не така! А ти як усі! Як я міг з тобою скільки років жити?, – чоловік не міг спинитися, а мене аж поривало зі сміху. Не такої реакції я сподівалася від нього на новину про те, що у мене вже роки є інший чоловік

– Якщо ти зараз поступишся машиною, то потім Тарас тобі дві купить і буде дуже цінувати, – казала їй я.

– Ви серйозно? Він вже банкрот і його нічого не врятує. І краще з цього тонучого корабля тікати!

Вона подала на розлучення, що Тараса просто ще більше пригнітило. Він втратив дуже багато грошей при цьому і був просто розбитим, що його дружина так з ним вчинила.

Я десь відчуваю, що він і мене винує в тому, що п’ять років тому зробив такий неправильний вибір. Бо якби не я, не моє бажання якнайшвидше зробити його сімейною людиною, то, може, він би розкусив Руслану і побачив, що за милою усмішкою залізна хватка…

Справи у нього потроху налагоджуються і він каже, що обов’язково в першу чергу відкупить нам з батьком наш будиночок, навіть якщо доведеться переплатити.

Фото Ярослава Романюка.

Автор Ксеня Ропота.

You cannot copy content of this page