Не можу собі пробачити своєї короткозорості! Я ж сама казала синові аби він одружувався на такій милій дівчині:
– Тарасику, ти подивися, яка вона мила і приємна! І характер легкий, ніколи тебе пиляти не буде… Ти добре подумай, бо піде до когось іншого!
Мені тоді було чим перейматися, адже синові було тридцять три роки. А він ще ніяку дівчину до нас не приводив знайомитися.
Жити з дівчатами жив, але отак привести до нас та сказати, що це наречена… Не було такого і я вже почала переживати, а якось сама прийшла до нього на квартиру і там зустріла Руслану. Дівчина мені й чай приготувала, тістечка на стіл поставила, так мило зі мною щебетала…
Я й зрозуміла, що такі дівчата. Які легкі і приємні, то вони й до старості матимуть такі риси і ніколи чоловікові голови не закрутять… Якби ж я знала…
Тож після моїх слів син Руслані й запропонував одружитися.
Весілля було пишним та багатим, наречена була мов та квіточка і я вже собі уявляла, які ж то у нас будуть гарні онуки.
Весілля робив мій син, але я не мала те за якусь хибу, бо ж Тарас вже тоді добре тримався на плаву і міг собі дозволити і шикарне весілля, і весільну подорож на Балі.
Знаєте, син все зі свого розуму побудував та пристарав, завжди сидів за тим комп’ютером і отак вибився в люди. Я за нього дуже тішилася, бо він і нам допомагав і свою сім’ю повністю утримував.
Пройшов рік і другий, а молоді так нас онуками й не тішать.
Тарас відмахується, що не має часу й вгору глянути, а Руслана каже, що ще хоче пожити для себе.
Ну! Це не моє діло, звичайно, але жінка, яка любить, має якось по-іншому виражати свої почуття. На жаль, в Тараса почалися проблеми на роботі разом з кризою і так сталося, що треба було продати деякі активи аби триматися на плаву.
Коли син продав заміський будинок, то я тільки зібрала речі і переїхала з чоловіком в квартиру і слова дитині не сказала, що вже прикипіла до того місця, а от Руслана не спішила розставатися ні з машиною, ні з урізанням витрат.
– Ти чоловік от і вирішуй свої проблеми, але не за мій рахунок! Я виходила за тебе заміж не для того аби на собі економити! Чи ти думаєш, бути гарною жінкою, то так легко? Пропустиш одну процедуру і вже всі інші не мають значення і треба все починати з самого початку!
Я бачила по синові, що він взагалі не розуміє, що відбувається:
– Мамо, я для неї нічого не шкодував… Я думав, що вона зі мною і в вогонь, і в воду… А вона не хоче просто трохи перечекати! Невже вона завжди була такою. А я цього не бачив? Де та щира і весела дівчина?
Я вирішила з Русланою поговорити і радила їй просто перечекати цей важкий час, а потім все буде як завжди.
– Якщо ти зараз поступишся машиною, то потім Тарас тобі дві купить і буде дуже цінувати, – казала їй я.
– Ви серйозно? Він вже банкрот і його нічого не врятує. І краще з цього тонучого корабля тікати!
Вона подала на розлучення, що Тараса просто ще більше пригнітило. Він втратив дуже багато грошей при цьому і був просто розбитим, що його дружина так з ним вчинила.
Я десь відчуваю, що він і мене винує в тому, що п’ять років тому зробив такий неправильний вибір. Бо якби не я, не моє бажання якнайшвидше зробити його сімейною людиною, то, може, він би розкусив Руслану і побачив, що за милою усмішкою залізна хватка…
Справи у нього потроху налагоджуються і він каже, що обов’язково в першу чергу відкупить нам з батьком наш будиночок, навіть якщо доведеться переплатити.
Фото Ярослава Романюка.
Автор Ксеня Ропота.
