Сімейне життя не видавалося мені чимось страшним та незрозумілим. Я людина домашня і без амбіцій: родинний затишок у мене з дитинства був на першому місці та й мама старалася все, що б ми з нею не робили разом приправляти словами:
– Це тобі пригодиться, коли будеш мати власну сім’ю.
Чи то ми роздягаємо мого молодшого брата, який впав в калюжу чи я їм морозиво і маю з ним ділитися – це все мало мені пригодитися, коли я матиму власних дітей.
Звичайно, що з такою установкою я вийшла заміж за першого ж хлопця. Я була певна, що моя чистота має бути високо оцінена.
Спочатку так і було.
Але я ж була просто бездоганна: смачно готую, в хаті чистота, все встигаю і ще й чоловіка з усмішкою зустрічаю. Ну? Скільки балів? Мільйон, не менше!
Але з кожним роком мій чоловік ставав до мене все вимогливіший і критичніший: те пересолила, тут треба було дотримати довше, там штори на вікнах задовгі, тут раковина не блистить…
Я така, що на зауваження реагую негайним виправленням, мені двічі казати не треба, але це критику не спиняло…
І якось я побачила цю картину збоку: я вся така з усмішкою кладу перед ним їжу, а він кривиться і насилу їсть, каже, що після не ї у нього печія.
Ми й п’яти років не прожили разом, а вже таке. Дітей у нас не було. Жили для себе, вірніше, я жила для нього.
Потім я його побачила з іншою жінкою, своєю найкращою подругою, якій я всі свої думки виливала і стосовно нього теж. Вони трималися за руки і він цілував їй руки. А вона ж таких як він мала і мала.
Різні мені думки лізли в голову. Не завжди такі, що їх і сказати можна. І в той момент мого розпачу мені подзвонили. Чоловік помилився номером, але не поклав слухавку, бо почув в моєму голосі знайомі нотки.
– Знаєте, мені теж дружина зрадила, тому я вас прекрасно розумію.
І якось ми так розговорилися, що я була вражена – навіть мамі я не сказала того, що цьому незнайомцеві. Його звали Віктором і він телефонував щодень, просто аби привітатися, побажати гарного дня.
Саме його голос дав мені пережити той перший час усвідомлення вчинку найрідніших мені людей. Через пів року Віктор запропонував зустрітися і я погодилася. Він був саме таким, як я його собі уявляла і між нами спалахнув роман.
Читайте також: Я в такі борги влізла через невістку, що спати не можу! А після того, що мені син сказав, я взагалі не знаю, як ті гроші й віддавати!
Він просив мене піти від чоловіка, але я не могла:
– Може, всі шлюби так закінчуються? Я не хочу аби між нами все так скінчилося.
Віктор запевняв, що нічого не буде і я наважилася поговорити зі своїм чоловіком.
– Я знаю, що в тебе стосунки з моєю подругою і вже давно. Я теж маю коханого, тому пропоную розійтися і не зневажати один одного.
І тут він розчервонівся, далі зблід, далі знову зачервонівся. Він ніяк не міг зрозуміти, як це таке могло статися: зрадників зраджують.
Він почав корчити з себе бідосятко та всім розказувати, як я з ним вчинила. Більше того – не хотів підписувати папери!
Найсмішніше те, що подруга, яка так чекала на його «звільнення», побачивши таку його реакцію, поїхала в іншу країну.
Писала мені щось, але я її заблокувала.
Ми з Віктором щасливі… Він вдячний мені за те, як я стараюся для нашої сім’ї, дякує мені за сніданки та вечері і радо допомагає готувати. Для нього радість бути поруч зі мною, навіть просто помішуючи салат.
Скоро у нас буде первісток.
Фото Ярослава Романюка.
