Я з пенсії кілька місяців відкладала гроші у конверт, як подарунок невістці своїй на день народження. Змогла скласти аж тисячу гривень, довелось економити на собі, адже маю нездорового чоловіка і всі наші із ним фінанси ідуть на його здоров’я. І ось, минулої неділі я пішла вітати невістку. Сказала гарне побажання вручила конверта, але через кілька хвилин мене у кухню тихцем син відізвав, у його руках був мій конверт і те що він сказав мені і досі у голові не вкладається.
Одразу скажу, що і я ічоловік мій отримуємо дуже гарні пенсії, особливо якщо порівнювати із іншими. Але все що ми маємо іде на те, аби хоч трішки полегшити стан мого чоловіка. Він усе життя пропрацював на дуже шкідливому заводі. Хоч і заробляв гарно і в санаторії їздив, проте зараз має безліч недуг.
Син у мекне оженився п’ять років тому. За жінку узяв дівчину із дуже заможної родини. Батьки її мають кілька магазинів у нашому місті. За ці роки уже й син свій відкрив, квартиру вони мають і авто дуже гарне. Син у нас дуже зайнятий, тому ми його із дідом вкрай рідко бачимо.
Навіть поговорити толком йому ніколи. Наберемо, а він “привіт, бувай” і все на тому. Біжить, увесь у роботі у турботах. А що поробиш, адже нині життя таке. Добре, що не на дивані боки вилежує.
Так от, назбирала я ту тисячу ледь не по гривні. Економила на собі, бо ж на чоловікові не вийде. У нього і харчування особливе і режим. а я що. Ну не з’їла я того чого хотіла, ну схудла трохи, так то ж для здоров’я добре.
Несу я того конверта і така щаслива, така собою задоволена. Придбає хай собі невісточка що забажає. У них у той день, гостей як завжди, багато дуже зібралось. Кожен вітає. щось дарує. Ну і я серед усіх підійшла. Слова гарні сказала, подякувала, що сина мого ощасливила, що у мене вона як донечка, вручила конверт і сіла до столу з усіма гостями.
Але всі ще й не розсілись, як відізвав мене син у кухню. Дивлюсь а в нього мій конверт у руці. Двері зачинив і простягає мені його.
— Нате, мамо Лиш сорому набрався через нього. Краще б з порожніми руками прийшли, ну їй Богу. Що то за копійки. Насті і на стрижку в салоні не вистачить. Свати, он тисячу доларів піднесли. А ви?
Тиждень минув відтоді, за цей час син нам жодного разу так і не зателефонував – образився. А я вже й сама себе картаю. Може й справді, треба було грошей позичити, аби невістці гарну суму піднести. Може я своєю тисячею сина у негарному світлі виставила?
Дарина Т.
10,03,2023
Головна картинка ілюстративна.
