Того дня дощило, дітям було сумно самим у хаті, тож я вирішила що треба піти прогулятися. Куди підеш такою погодою? Якщо вести малих до розважального центру, то це влетить у добро тисячу, а я не мала таких грошей. Вірніше, мала але не хотіла витрачати їх на розваги дітей.
Тож подумавши і перебравши усіх знайомих, які жили поруч, вирішила, що краще буде піти на гостину до братової. Якби я знала чим оце закінчиться краще б сиділа вдома.
Батьки мої за кордоном уже багато років. Дякуючи їхній праці ми з братом змогли купити квартири в одному житловому комплексі. Я від брата старша тому і раніше заміж вийшла а от він одружився нещодавно.
Марина була дуже приємною дівчиною і ми з нею товаришували. Часто збиралися компаніями відпочивали або їздили на риболовлю у наше рідне село. Загалом, можна сказати що ми дружили з братом сім’ями, аж до того випадку.
Так як я і казала того дня пішли ми з дітками до братової. Брат мій працює а от вона в декреті на останніх місяцях то вже я знала що ми їй не заважатимемо.
Діти собі у кімнаті бавилися, дивились телевізор, а ми на кухні за чашечкою чаю і приємною розмовою проводили свій час. За балачками про спільних знайомих і останні новини я й не помітила як збіг день.
Діти нити почали, адже були голодні, а братова руками розвела, сказала що через свій стан нічого не готувала і до магазину не ходила сьогодні, тож навіть бутерброда не змогла нам запропонувати.
Не дуже хотілося йти додому, адже розмова у нас була справді цікава, однак треба було годувати дітей і ми таки пішли. Розігріла їсти насипала дітям, якраз, чоловік прийшов, аж тут менший син починає хникати.
Виявилося, його улюблений зайчик залишився у квартирі мого брата. Хочеш чи ні, а мені довелося повертатись, адже з тим зайчиком він їв спав і жив. Якщо я хотіла спокійної ночі, мусила йти його забирати.
А тепер уявіть картину: я заходжу а мій брат і братова вечеряють. На столі котлетки каша гречана і салатик, а ще рівнесенькими кружальцями на тарілочки лежала нарізана ковбаса.
Якщо чесно цієї миті я мало не заплакала. Вона ж 15 хвилин тому розповідала що в неї немає чим погодувати дітей а тут такий стіл.
Ну добре мені ти не хотіла котлети цієї дати, але дітям племінникам, теж шкода виявляється?
Але на тому на все. Замість того, аби запропонувати мені сісти до столу і також поїсти вона спокійно винесла мені зайця і стояла мовчки, доки я розмовляла зі своїм братом. Мені стало не по собі, я пішла додому дуже і дуже пригнічена і ображена.
Звісно я не стала мовчати і наступного дня зателефонувала до свого брата і розказала усе, як було. Сказала йому що ніколи б не пошкодувала котлети для своїх майбутніх племінників. Мені було прикро і неприємно розуміти, що його дружина шкодувала їжі для моїх дітей.
Однак, нічого дивного у цій ситуації він не побачив. Сказав що його дружина на останніх тижнях її справді дуже важко стояти біля плити та й готує вона на один раз, аби нічого в холодильнику не залишались. За його словами у квартирі у них за шеф-повара останні дев’ять місяців скороварка. Тож швидше за все ту гречку і котлети Маринка саме там і приготувала.
От тільки мені мало віриться в цю казочку, адже котлети були підсмажені а гречку вона б мусила ще при мені поставити варити, але вона цього не зробила.
Я навіть мамі моїй зателефонувала і пожалілася, однак вона просить не загострювати адже ми родина, тим паче живемо поруч. Смішно буде через котлети стосунки псувати з братом.
У Маринки завтра день народження – виповнюється 22 роки. Для неї я придбала розкішний фарфоровий сервіз, витративши, чи не половина чоловікові зарплати.
А тепер я не впевнена, чи взагалі хочу іти туди, а тим паче дарувати такі дорогий подарунок.
Мама і брат просять не накручувати ситуацію і про все забути. Однак, я викинути це з голови ніяк не можу.
Одне діло мені пошкодувати, а тут діти. Зовсім інша справа.
От ви б змогли пробачити таке. Пішли на те день народження, подарували такий дорогий подарунок?
27,09,2023
Головна картинка ілюстративна.
