– Дружина геть за собою не слідкує, мені навіть не хочеться не лише дивитися, але й бути поруч в одній кімнаті. Ти собі не уявляєш, що я переживаю всі ці роки. Я розриваюся між батьківством і бажанням покинути дружину і жити повноцінним життям. Я так стомився.
Я добре його розуміла. Так хочеться вже нарешті жити щасливим повноцінним життям, а не озиратися на те, хто що скаже.
У мене за плечима теж був невдалий шлюб і я вже хотіла щастя і радості, а не постійних докорів і незадоволення.
Звичайно, що й мені дітей хотілося, адже тоді було аж тридцять три роки. Перший чоловік дітей не хотів, а тільки хотів того, щоб я піклувалася лиш про одну дитину – про нього, пупа Землі.
З Олегом я побачила свій шанс, адже вже точно знатиму, чого він не хоче, а, оскільки він так турбується про свою донечку, то й про нашу дитину теж буде піклуватися.
Для мене не є проблемою посидіти на дієті і я маю хорошу фігуру. І отак ми почали зустрічатися.
Я була дуже щаслива в цих стосунках, бо Олег був зі мною справжнім чоловіком, говорив компліменти, був уважний до моїх слів і завжди приходив з квітами.
То як для такого чоловіка вечерю не приготувати та гарно не повестися? Та я з радістю і захватом все робила.
Я дуже жаліла Олега і була повністю на його боці. Якщо дружина забула про свого чоловіка, то чого тепер комусь іншому не звернути на нього уваги? Тим більше, що хороших чоловіків не так вже й багато залишилося.
Того вечора я була дуже схвильована, адже мала таку чудову новину, але Олег мав для мене ще кращу!
– Я сказав дружині, що між нами все. Вже й заяву подав. У мене тільки одне питання до тебе.
– Яке, – прошепотіла я.
– Ти вийдеш за мене заміж?
– Звичайно!, – я від щастя аж розплакалася…
Коли пройшла перша хвиля радості, я тоді вирішила й його теж ощасливити:
– Я теж хочу тобі дещо сказати, – кажу я.
– Що?
– Я при надії, – засміялася я…
Але Олег аж пополотнів.
– Ти що? Ти жартуєш! Скажи, що ти жартуєш!
– Та ні, чотири тижні, – я не знала як реагувати.
– Уф… Значить є ще час, – сказав він з полегкістю, – Завтра запишешся на прийом і все вирішиш.
– Але я не хочу нікуди записуватися, – я нічого не розуміла, – Це наша дитина і я її хочу.
Що почалося далі я вже не можу передати. Він таке сказав, що я мало не розреготалася.
– Я заберу доньку в дружини і будемо її виховувати, раз ти так дитину хочеш! Я хочу біля себе дружину!
Я не знала, що й казати і що думати. Я хотіла саме свою дитину, а не виховувати чужу.
Читайте також: Я свекрушині закрутки минулорічні викинула влітку, а тепер прийдеться й цьогорічні викидати, бо вона намірилася знову в гості приїхати
– Я не буду допомагати з дитиною і не буду з тобою жити, – сказав Олег і пішов геть.
Я не розуміла, що відбувається і де дівся той чоловік, якого я ввесь цей час любила. А як же слова про одруження? Це що таке було?
Чому бувають такі? На одну жаліються, наче все добре далі, але й тоді не хочуть брати на себе відповідальність, коли з’являються діти.
Я вирішила, що краще матиму дитину, ніж чоловіка, який мене кине через зайві кілограми.
Більше ми не бачилися і думаю, що він повернувся до дружини. Не знаю, я б такого чоловіка не пробачила, а ви?
Фото Ярослава Романюка
Автор Ксеня Ропота
