Мені 26 років. Ми з чоловіком одружені лише рік. Я не маю сумнівів, що він мене кохає, але мене дуже турбує, що він радо спілкується з новою знайомою в мережі.
Він ніби й особливо не захоплюється спілкуванням в соцмережах, так з цікавості може іноді переглядати щось (про машини, картинки), але не більше.
Робота у нього дуже нудна, там особливо не побалакаєш. При будь-якій нагоді, відразу починає з нею листуватися. Але листування винятково на загальні теми, і натяку на стосунки між чоловіком та жінкою немає.
Я знаю, що ревнощі – це помилка, через яку можна зруйнувати стосунки. Спочатку збиралася не звертати уваги, проте мене це дуже хвилює. Я з ним посварилася через це (можна сказати, поскандалила), він згоден перестати спілкуватися.
Тепер демонстративно при мені не підходить до комп’ютера. Але я не хочу бути себелюбкою! Мені б радіти, що людина з любові до мене не хоче мене засмучувати. А я починаю відчувати докори сумління, що заганяю його в рамки і утискаю його бажання. А цим можна ще більше все зіпсувати.
Я хочу себе якось заспокоїти, що безглуздо ревнувати, тим більше до переписки, але не можу подолати цю слабкість. У мене через ці всі хвилювання абсолютно зник апетит.
Починаю думати, що він ще з кимось почне спілкуватись. Кажу йому, що тепер не довіряю. Але ж безпідставні звинувачення та недовіра, це теж погано.
Одні подруги радять заборонити це геть-чисто і забути. Інші кажуть, що я на рівному місці роздмухую проблему. Сама я вважаю також.
Сподівалася, що згодом зможу заспокоїтися, і не звертатиму увагу, але легше не стає. Скажіть, будь ласка, як мені навчитися, не бути такою ревнивою!
Адже, якщо така дрібниця мене так виводить із рівноваги, то, що ж зі мною буде, якщо, не дай Боже, буде привід серйозніший.
Популярні статті
- Мені було завжди тяжко слухати, як свекруха шукає в мого сина риси Андрія. Їх там просто не могло бути і я з кожним днем все чекала, коли вона це побачить
- Просто не розумію, чому батько не сказав мені, що у нього такі неприємності? Все можна було б вирішити і швидше, і з меншими затратами душевних сил
- Свекруха може тримати на руках старшу онучку, відвернутися від моєї доньки і жартувати: «Ми зайняті, а третій тут зайвий». Це дослівна цитата, яку моїй донці сказала бабуся
- Звичайно, що я їй не допомагала по доброті душевній. Я що їй родичка чи донька? І не треба мені про мораль. Ми всі живі люди і маємо розуміти, що вік у нас короткий, а доглядати на схилі літ комусь треба. То чого б і квартиру не переписати, як на те пішло
- Якось чоловік мене обійняв, зарився носом в моє волосся і прошепотів: «Як добре, що ти мені пробачила.». «Як добре, що ти не бачиш мого обличчя зараз», – подумала я з усмішкою