До редакції звернулася читачка Руслана. У жінки дорослий син. Він одружений та виховує дитину. Але за їхню орендовану квартиру досі платить мама.
Також син із невісткою ображаються, якщо вона відмовляється сидіти з онуком. Як пояснити, що я їм нічого не винна, питає читачка.
«Моєму синові 39 років, він одружений, живе окремо, рік тому у них із дружиною народилася дитина.
Спочатку я їм допомагала: приглядала за малечею, давала гроші. Хоча я й досі оплачую їм орендоване житло.
Але я ще працюю, та й просто не хочу стільки часу присвячувати їм.
Син із невісткою на мене ображаються, коли я відмовляюся залишатися з дитиною чи кажу, що не можу їм позичити грошей, бо знаю, що вони мені їх не повернуть, а я не проситиму їх про це.
Після моєї відмови вони можуть кілька тижнів мені не дзвонити. У цей час я починаю почуватися винною, адже це мій син, і, можливо, я мушу йому допомагати.
Як пояснити синові, що я не повинна допомагати його сім’ї, але при цьому я дуже боюся його втратити, якщо буду постійно їм відмовляти».
