— Чому ваза стоїть тут? — здивовано запитала Лариса у чоловіка. Той знизав плечима.
— Напевно, ти перед від’їздом її сюди поставила.
— Ні, я не могла це зробити. — Лара кинула впертий погляд в бік чоловіка. — І взагалі, тобі не здається, що тут аж надто чисто? Нас не було цілий місяць!
— Домовий завівся, — трохи нервово розсміявся Денис, і спробував змінити тему розмови. — Може, шашлик посмажимо, га? І сусідів покличемо? Закревські точно вже приїхали, вони ж ціле літо на дачі живуть.
— Тобі взагалі не цікаво, що відбувається в нашому домі? — щиро дивувалася жінка. А якщо хтось за їхньої відсутності заліз у будинок? Так, звичайно, одна ваза ще не є показником того, що у їхній оселі хтось був.
Хоча і стіс книг, який стояв на журнальному столику зник… І диван трохи перенесунутий.
— Нічого ж не зникло? Ти можеш собі уявити злодія, який замість того, щоб шукати цінні речі, наводив порядок в домі?
— Я розумію, що це безглуздо, але…
— Ніяких «але»! Ми приїхали сюди відпочивати, а не ламати голову над рухомими предметами. — Чоловік ніжно обійняв дружину за талію і повів її на вулицю. — Хочеш скупатися? Водичка в басейні чудова, сам перевіряв.
Лариса хоч і зробила вигляд, що змирилася з ситуацією, заспокоюватися не збиралася. Надто вже часто вона чула історії, як у відсутності господарів на дачу проникають безхатьки. Ось так приїдеш невчасно і все!
Тому, як тільки чоловік поїхав у відрядження, жінка звернулася в одне агентство, співробітники якого буквально за один день встановили камери по всій дачі. І доступ до них мала лише Лариса. Жінка вирішила Дениса поки що про це не повідомляти. А раптом їй і справді просто здалося.
Кілька тижнів все було тихо, але потім їй прийшло сповіщення про рух у будинку.
— Я так і знала, — самовдоволено заявила вона кішці, яка сиділа поруч. Однак та навіть на неї й не глянула.
— Хтось за нашої відсутності користується будинком.
Ну як, хтось. Денис власною персоною! Чоловік, який старанно запевняв жінку, що нічого не відбувається, з’явився на дачі один без попередження. Точніше, збрехавши про чергове відрядження.
— Може, він просто вирішив все перевірити? — пробурмотіла Лара, не повіривши власним словам. Тому що це не було схоже на перевірку. Швидше, на підготовку до зустрічі з кимось. — Або я чогось все ж не знаю?
Згодом, на екрані з’явилося ще одна дійова особа. Дуже навіть мила блондинка, яка з порога кинулася Денисові на шию.
— Ах ти ж пес, — вельми емоційно вилаялася жінка. — За моєю спиною, в моєму ж будинку!
Лариса підскочила і почала вимірювати кроками кімнату. Це було вперше? Чи їй зраджували систематично?
З ноутбука лунав грайливий сміх і ласкаве бурмотіння. Потім звуки затихли, мабуть парочка перемістилася в більш зручне місце.
— Ні, я цього просто так не залишу! — Зла до чортиків Лариса набрала номер свого адвоката. — Жебраком до мене прийшов, жебраком і підеш! Ти ще будеш переді мною на колінах повзати! Я привезла тебе в столицю, влаштувала на високооплачувану роботу, возила на курорти. А ти вирішив мені ось так віддячитись!
Розмова з адвокатом вийшла короткою, чоловік обіцяв вже до ранку приготувати всі необхідні документи. Наступний дзвінок був батькові, у якого і працював Денис. Одна хвилина — і роботи він позбувся так само швидко, як і дружини.
Всю ніч Лариса сиділа біля екрану і намагалася зрозуміти, чим ця блондинка краща за неї. А потім парочка поїхала, запросивши перед від’їздом клінінгову службу. Ось і відповідь, чому речі лежали не на своїх місцях.
Чоловіка Лара вирішила не чекати, поїхала додому. У квартирі залишився адвокат і двоє охоронців, покликаних простежити, щоб чоловік не прихопив нічого зайвого, коли назавжди покидатиме це місце.
Фото ілюстративне.
