Досі не можу повірити, що це не сон, не виходить заснути, знаю, що я прокинусь, і це почуття буде тривати.
Як посміла ця… мені писати, хоча, можливо, добре, що тепер я знаю, що живу, вірніше жила з людиною, яка обманювала, дивилася в очі і не згорала від сорому.
Спочатку я вирішила, що послання відправили, щоб пожартувати. Написано, що чоловік давно мені зраджує, купує подарунки не дітям, а їй, приїжджає до неї в будь-який час, варто тільки зателефонувати.
І це не розіграш, чоловік підтвердив, але сказав, що не збирається руйнувати сім’ю. Спокійно спить у сусідній кімнаті, не думаючи про завтрашній день.
А може він має рацію, потрібно жити заради дітей, вони люблять тата, не розчаровувати ще й їх .
Мабуть, я не хотіла раніше помічати, що чоловікові не потрібна, придумала собі, що живу з люблячою людиною, у нас все добре, а те, що чоловік приїжджав з риболовлі без улову, то це нічого, не звертала уваги.
А життя проходить, як правильно вчинити ніхто не знає, і я не уявляю, як жити далі. Життя, як в мильній бульбашці, що іноді здається райдужною, цікавою, а потім-раз, і розлітається ця краса, залишається крапля піни, яка ось-ось зникне.
Фото ілюстративне.
