У кожної дитини в сім’ї – свої здібності, таланти, характер і своя доля. Але є закономірності в долі дітей; це підмітили ще в глибоку давнину. І зараз пcихогенетики теж підтверджують цей факт. Характер і доля дітей в сім’ї виявляються в залежності від того, якою за рахунком була дитина, пише Brainum.
Первісток продовжує долю самого “сильного” з батьків. Не повторює, а саме продовжує. Йому належить поліпшити і виправити те, що почали батьки. Йому належить реалізувати долю одного з батьків і його таланти в поліпшеному варіанті.
Первісток несе на собі “карму сім’ї”, – так кажуть. І хорошу, і погану. Йому належить боротися з тими недоліками, яких не позбувся в собі сильніший з батьків. І розвинути його гідності. Первістки часто працюють в тій же професії, що і батьки. Продовжують династію, але домагаються кращого положення. Їм не дуже корисно їхати жити на чужину – краще залишитися на Батьківщині. Первістку дано багато сил і енергії для вирішення завдань роду. Він особливий. Він спадкоємець – у всіх сенсах слова.
Читайте також: ЛЮДИ, ВИ ЗРАДИЛИ ВЧИТЕЛІВ! З ВАШОЇ ВИНИ ВАШИХ ДІТЕЙ ВЧИТИМУТЬ БАЙДУЖІ ТА ЖОPСТОКІ НЕВІГЛАСИ
Друга дитина має трохи менше енергії – але їй і не треба вирішувати такі серйозні родові завдання. Вона зазвичай продовжує долю більш “слабкого” з подружжя. Часто вибирає собі творчу професію; має художні нахили. Вона швидше адаптується до змін; зміни корисні для неї. Вона більш гнучка, успішна в спілкуванні, іноді – більш щаслива в особистому житті.
Третя дитина вільна від зобов’язань. Вона може жити так, як захоче – їй не треба нічого “відпрацьовувати” і продовжувати. У ній все життя залишається багато дитячого, чистого. Всі дороги життя відкриті перед нею. І її завдання – надавати допомогу і проявляти любов до старших дітей, які “платять борг” і будують майбутнє роду. Третя дитина має більше можливостей. І більше любові, ніж перші двоє.
Ну, а потім все повторюється, якщо дітей більше. Четверта – як первісток, п’ята- як друга, і так далі. Це всього лише гіпотеза, заснована на тривалих спостереженнях. Але є в цьому спостереженні зерно істини. Головне – любити дітей порівну. І пам’ятати – у кожного в цьому світі є своя задача.
