— Та вона сама до пуття не знає, — незадоволена донькою Галина Вадимівна. – Не має згубних звичок, працює, гроші приносить, дітей обожнює, грає з ними, їздять у відпустку на моря регулярно, житлом забезпечив, дача є, машина у кожного, обожнює її. Ось що їй ще потрібне?
Коли дочка сказала матері, що збирається розлучитися, то жінка дар мови втратила. Що на неї найшло? Адже її зять справді золотий. Він щедрістю відрізняється, відноситься до тещі шанобливо, руки, звідки треба виросли, всі ремонти на ньому.
— Не люблю, каже, і все! — обурено розповідає Галина Вадимівна.
Жінка думає, що без отієї любові жити не варто. Адже вони жили із чоловіком уже 12 років. Все було збудовано на довірі, надійності, вірності, відданості, стабільності. І тяготи разом переживали — не перерахувати їх. І заради чого це все перекреслювати?
— А про дітей хтось подумає? — Галина Вадимівна нічого не розуміла.
Адже жінка вважала, що у її онуків батько один із найкращих. Іншого такого не знайти. Взимку на санчатах їх возить, ролики всім купив, навчає, з уроками допомагає, на зборах завжди присутній, у поліклініках завжди з ними. І від такого батька її дочка хоче піти?
— Запитую, на що житиме. Так вона відповідає, що теж працює та зможе дітей прогодувати. На ці гроші? Чим годуватиме? – не може зрозуміти мама.
Зять уп’ятеро більше заробляє, ніж дочка. Галина Вадимівна вважає, що донька могла б і не ходити на роботу. Краще б увесь час чоловікові та дітям присвячувала, дбала про будинок. Не усвідомлює молода жінка свого щастя. Хіба можна розлучатися через таке?
А її донька сльози ковтає ночами. лиш їй відомо, що то за “хороший чоловік” у неї. Кроку не станеш, він скрізь, усе чує і все бачить. Єдина мрія – піти. Думала мама допоможе, але та радше від неї відмовиться, ніж її зрозуміє. За матеріальними благами за всі ці роки, вона так і не побачила що донька її далеко не щаслива. Не бачить її погляду сумного і не помічає заплаканих очей.
Пробувала розповісти, але мама не чує, або вдає, що не чує. І що? Залишатись з нелюбим чоловіком, бо маєдітей? Чи ризикнути і піти на свій хліб?
Передрук без гіперпосилання на intermarium.news – заборонено.
Головна картинка – pexels.
