Уже кілька років як я старий самотній вдівець. Тільки син і нагадував мені про моє колишнє щасливе життя.
Після того, як не стало дружини ми залишилися жити удвох у великій квартирі. Наші сімейні апартаменти, де завжди було по-особливому тепло, без жінки перетворилися в бездушний мавзолей. Життя як зупинилася, переслідувало відчуття нестачі чогось важливого. І хоча в нашому житті були приводи для радості, відчути її в повній мірі у нас чомусь не виходило.
Мій син Сергій, недавно отримав ступінь доктора наук, став одним з наймолодших володарів цього титулу в країні – хіба не привід для гордості? Але моєму йому, навіть не було з ким це відзначити, серед жінок він популярністю не користувався, а ровесникам, розумник, який проводить весь свій час за книгами, був не дуже і цікавий.
Тому було вирішено вибратися з міста, розвіятися і розважитися. Відпочивати ми вирушили в елітному заміському клубі. Басейн, кінні прогулянки і свіже повітря повинні були піти на користь нам обом.
Крім очікуваного результату, ця поїздка принесла нам ще один приємний бонус. У ресторані Сергій познайомився з юною офіціанткою (якщо бути зовсім точним, вона познайомилася з ним). І хоча розумовими здібностями дівчина явно не виділялась, для молодого чоловіка, це ніколи і не було найголовнішим. Провівши з нею всі вечори, і вислухавши непросту життєву історію, з відпустки ми повернулися, з незвичайним «сувеніром».
Юна дівчина була вельми рішуча, освоївшись в нашому будинку, вона швидко підготувала м’якого і нерішучого Сергія до сімейного життя.
А коли син остаточно звик до теплого ліжка і ситної вечері, новоспечена наречена розкрила нам «великий секрет»: у неї була шестирічна дочка від першого шлюбу.
Я був здивований, але якщо мій син був щасливий, кому яке діло що думав я.
Через деякий час маленька, світловолоса дівчина стала жити з нами. З першого дня, вона принесла в наш будинок якусь особливу радість. Але ж я вже і забув, яке це щастя маленькі діти. Щирість, і невимушеність цього ангела швидко повернула нас до життя. Я часто гуляв з нею на вулиці, читав на ніч книги, і дивним чином полюбив цю дитину, як рідне дитя. Мій син як ніколирозквітнув, він танув, коли вона називала його татом, і готовий був покласти до її ніг весь світ.
Тому Сергій не тільки одружився на Світлані, але і удочерив дівчинку. Наше життя засяяла новими фарбами, і, не дивлячись на те, що Світлана була дуже своєрідною і вимогливою особою, для мого сина вона була кращим, а по правді кажучи, єдиним варіантом.
Мене не бентежили нескінченні суперечки, це було їхньою справою. Я ж радів тому, як росте дитина, практично повністю займаючись її вихованням. Але останнім часом, невістка почала насідати на мене з дивними розмовами. Знаючи, як я люблю дівчинку, вона запропонувала довести це справою, написавши дарчу на квартиру. Невістка натякнула, що в разі моєї відмови вона змушена буде покинути мого сина і подати на розлучення.
Квартирне питання – юридично важка тема, адже дарча на дитину, означає, що в разі розлучення мій син залишиться без даху над головою. Світлана – жінка напориста, і я відчуваю, що якщо не зроблю, як вона просить, то мені не дозволять проводити час з дитиною, а у мого сина не складеться сімейне життя.
Передрук без гіперпосилання на intermarium.news – заборонено.
Головна картинка – pexels.
