fbpx
Історії з життя
З нашої розмови я зрозуміла, що розраховувати мені нема на кого. Я поговорила зі своїми батьками, вони повністю мене підтримують і вірять в мене. Ось що значить, любов і турбота! Навіть якщо у мене нічого не вийде, я ніколи не почую від них ні слова докору!

Я з самого раннього дитинства мріяла про те, що стану допомагати маленьким діткам вчитися правильно розмовляти. Все почалося з того, що у мене був дуже хороший друг. Ми з ним дружили змалку. Але у нього була одна особливість, з якою батьки так і не змогли впоратися. Він погано розмовляв, та ще й заїкався. Я завжди мріяла про те, щоб допомогти йому це подолати.

Після закінчення школи я пішла навчатись до педагогічного університету. Закінчила його з відзнакою, і працювала в дитячому садочку з дітками, які не надто добре говорили. Пропрацювавши тут більше десяти років, і маючи дуже хороший позитивний результат, я зважилася на відкриття власного логопедичного кабінету. Дуже хочу допомагати більшій кількості діток позбавлятися від дефектів розмовної мови.

Знаєте, немає межі того захоплення і тієї радості, які відчувають батьки діток, коли ті починають правильно вимовляти звуки, слова, говорити цілими реченнями. Кожен такий випадок, це нова перемога дитини над недугою. Саме такі вдячні очі моїх підопічних наділили мене упевненістю в своїх силах.

Поділилася своїми планами з чоловіком і попросила у нього виділити мені невелику для нього суму на облаштування мого кабінету. Але його реакція була дуже далека від очікуваної мною. На мене посипалися полетіли тисячі відмовок і основна з них «У тебе нічого не вийде, тільки гроші даремно протринькаєш.

З нашої розмови я зрозуміла, що розраховувати мені нема на кого. Я поговорила зі своїми батьками, вони повністю мене підтримують і вірять в мене. Ось що значить, любов і турбота! Навіть якщо у мене нічого не вийде, я ніколи не почую від них ні слова докору! Кожна людина має право на спробу змінити своє життя на краще!

Але тут уперше за роки шлюбу я зрозуміла, що живу не з тією людиною. Навіщо бути під одним дахом з людиною, яка в тебе не вірить і не вважає тебе здатною на щось? Мама просить не гарячкувати і все ж трошки охолонувши прийняти зважене рішення, але я не можу уже. Чесно. От просто бачити і відчувати його поруч не хочу.

Не розумію, як після однієї розмови можливо аж так розлюбити людину. Може й справді це моя гордість заговорила, а може очі відкрились?

Передрук без гіперпосилання на intermarium.news – заборонено.

Головна картинка – pexels.

You cannot copy content of this page