Якщо так подумати, то я була його співучасницею. Як на це мама відреагує – я не знала.
Ця подія трапилася в моєму дитинстві, мені було роки сім чи вісім, я ще нічого не розуміла, чому тато привів мене в гості до незнайомої тітоньки і вони включили мені мультики, а самі кудись пішли.
Тато сказав, що ремонтував їй щось і я була гарною дівчинкою, тому він мені купить іграшку, але, головне, аби я мамі нічого не розповідала. Я легко погодилася, бо нічого цікавого в тієї тітоньки не було, мультики по телевізору, я нічого не бачила такого.
Мама мене й не питала, де ми були, вона останнім часом себе почувала погано, казала, що братик от-от з’явиться на світ.
Потім був день, коли мама була з братиком, а тато підійшов до мене з розмовою:
– Валю, мені треба на кілька годин поїхати по справах. Ти лягай в ліжечко і я тобі включу мультики, я скоро повернуся і почитаю тобі казочку.
Я не знала, коли тато вернувся, але він приніс мені ляльку і сказав, щоб я не казала мамі, що він мене лишав.
– Мама не розуміє, що ти вже велика дівчинка. Добре?
Мама нічого не питала, бо всі її думки були зайняті моїм братиком.
Тато вирішив возити мене на гурток з танців і забирав мене назад, мамі казав, що чекає в машині, але ми по дорозі забирали ту тітоньку, тому я точно знаю, що він чекав мене не сам.
А якось я підслухала, як та тітонька казала татові, що вона теж чекає дитину і тато має визначитися.
– Я тобі нічого не обіцяв і не знати чия це дитина. Якщо хоч слово скажеш дружині, то ні копійки не отримаєш, ти мене зрозуміла?
Я не знаю чи були далі у нього якісь тітоньки, але я відмовилася ходити на гуртки, сиділа вдома за книжками, а згодом пішла вчитися.
Мама вкотре була зайнята братом і тим, що смачного приготувати батькові.
Його не стало раптово на роботі.
– Я не знаю, як мені далі бути, – казала мама, розгублено кліпаючи очима.
– Життя налагодиться, – запевняла її бабуся, – ти ще молода жінка, ще зустрінеш чоловіка…
– Мамо! Не кажи таке, він – найкращий чоловік у світі! Таких більше нема!
Я мовчки стояла і не знала чи маю щось казати? Про те, що він був звичайним, десь лукавив, десь лінувався, десь показував себе господарем в домі, але він ніколи не був найкращим. Навіть батьком для нас він був таким собі, бо не цікавився тим, як ми живемо і про що мріємо.
На церемонії я бачила ту жінку, я впізнала її, хоч вона й змінилася дуже, вона побивалася за ним так само, як мама.
Ну, хай буде мама, вона нічого про татову другу натуру не знала, але ось ця, яка все бачила дуже чітко, яка жила з ним роки, ця чого побивається – я не розумію. Якщо так подумати, то у мене є брат чи сестра, я так і не знаю продовження тієї історії, коли батько обіцяв залишити її без копійки, а вона он як рюмсає.
Ще чого доброго буде ділити наші статки, хоча що там ділити, все як у всіх: квартира і батькова машина, вона точно дістанеться братові.
Для себе я вирішила, що якщо мама через рік не прийде до себе, то я їй все розкажу, яким був чоловік для якого вона хоче поставити крапку на особистому житті. Тільки маю сумніви чи вона мені повірить, бо вже чомусь дуже вона певна, що тато любив її понад усе на світі.
Як би ви вчинили на моєму місці в цій ситуації?
Історія написана з реальних подій, імена та обставини змінені в інтересах головних героїв.
Фото Ярослава Романюка
Автор Ксеня Ропота
