Заходжу у квартиру і чую, як на кухні гримить посуд – хтось тарілки у раковині миє. Ото я зраділа, ну невже чоловік таки здався, невже свою помилку зрозумів. Залітаю на кухню, ан ні! там свекруха порається: “Ось. – каже усміхаючись, – Льоня сказав, що тобі допомога потрібна, от я і приїхала хоча б посуд помию”. Сто двадцять кілометрів ця жінка їхала, аби вимити посуд замість свого сина?
Я в декреті. Усі домашні обов’язки та виховання дітей на мені. За ці п’ять років я вже видихнулася і мріяла про момент, коли вийду на роботу. Чоловік сам забезпечує сім’ю, але не дуже напружується. Якби ми не здавали мою квартиру в оренду, жилося б нам несолодко.
Безперервне прибирання і готування мені вже набридли. Старший син хоч і пішов у садок, але він частіше вдома. А я думаю, пояснювати не треба, як це з двома дітьми, яким не здоровиться, вдома сидіти.
Чоловік же живе своїм життям і нічим не цікавиться. Він відсипається до обіду, а потім до опівночі біля холодильника витанцьовує. Коли я вранці виходжу на кухню, хапаюсь за голову. Крихти, залишки їжі, повна раковина посуду. Ми мільйон разів обговорювали цю тему, але, певне, людина не розуміє, що я не залізна. У такі моменти мені хочеться його розбудити та відправити прибирати.
Нещодавно мій терпець урвався, і я закотила йому гучну сцену. Він прикривався тим, що не хоче будити нас і гриміти посудом. Ага, мікрохвильовкою гудіти на всю квартиру – це нормально, а ось посуд помити ніяк не можна. Дивне у нього дотримання “тихої” години.
Кухня у нас маленька, розвернуться ніде. Щоб приготувати сніданок, треба прибрати все це і мити. Я думала, залишити бруд надвечір, щоб він повернувся з роботи і взявся за прибирання, але мені буде не зручно.
Загалом знайшли ми компроміс. Він пообіцяв мити посуд. Якщо не стримає обіцянку — я не готуватиму. Перші дні все було ідеально, а потім чоловік знову розслабився.
Тоді я не тільки їсти готувати перестала, а й посуд мити. ото заховала три тарілки для нас із дітьми і все. Далі сам собі шукай у чому готувати і що.
А тут повертаюсь із прогулянки, а на кухні свекруха моя. Варить борщ і миє посуд:
— Льоня попросив приїхати тобі допомогти.Каже, що ти виморилась. Лізонько, ти здорова. Якась бліда дуже.
Я не витримала і зі сльозами на очах усе їй розповіла і про посуд і про те, що він її викликав замість того, аби самому кастрюлі і тарілки з мисками вимити.
Ой, що почалось. тут така буря була. Вона сказала, що посуд то обов1язок жінки і що чоловік у мене золото. Заявила, що я й не дружина якщо не годую свого чоловіка. мовляв, обов’язок чоловіка сім’ю забезпечувати, а мити посуд я повинна і край.
От скажіть, хіба все так? Невже я от прямо зобов’язана зранку розгрібати гори посуду, що складає мій чоловік? Я вважаю, що це неповага особисто до мене, до моєї праці і моїх прохань.
Ну хіба ж ні?
26,05,2023
Головна картинка ілюстративна.
