Чому краще дати рибу, а не вудку?
Якщо ви вирішили допомогти невдасі – дайте йому рибу. А вудку не давайте. Тут ця мудрість не годиться. Ідіть, наловіть риби, докладіть зусиль. Потім почистіть цю рибу та приготуйте. А потім дайте невдасі. Та дивіться, щоб він не поперхнувся кісточкою. І не об’ївся. І щоб непереносимості риби він не мав.
Але все одно залишитеся винними. Риба несмачна, її замало чи надто багато, срібну виделку не подали до риби. І взагалі вразили своїм жалюгідним підношенням. Знайшли, що дати. Рибу. Зовсім ви відірвані від реальності.
Ось так одна жінка оплатила своїй знайомій жіночий тренінг. Гарний, до речі. Але виявилося, що треба сплатити ще таксі. Нову сукню – не у вбогому ж лахмітті йти. Посидіти з дитиною знайомої. Домовитись, щоб місце було у першому ряді. Потім нагадати про час тренінгу. Купити блокнот та ручку. Оплатити телефон. Багато чого треба зробити.
А потім ця пані переплутала час і запізнилася все ж таки. Лише на день. Влаштувала спектакль, зажадала гроші назад і звинуватила у всьому свою добродушну знайому. Гроші, до речі, їй віддали. Щоб не зв’язуватись.
І що? Доля нещасної та самотньої жінки змінилася? Чи вона набула нових навичок? Чи дізналася щось корисне? Ні. Вийшли одні неприємності. І сварка.
Не треба вудку давати. Це буде ще гірше. Вас змусять купити найкращі вудки. Навчити ними користуватися. Заплатити за таксі. А потім нічого не зловлять. Це втомлює – ловити рибу. Ну дякую, допомогли! Вік не забуду.
Хочете зробити добро невдасі – віддайте йому рибу. Або гроші, якщо у вас надлишок. Вудки вам дорожче коштуватимуть. Це абсолютно точно.
Нanna Кіr’yanova.
Фото ілюстративне.
