— Зою, кохана, рятуй! Терміново потрібна велика сума грошей, а кредит мені не схвалили. – говорив скоромовкою чоловік у трубку, – Бери паспорт і мерщій до банку. Таку можливість втрачати гріх, а без потрібних коштів нічого не вийде.
Я впевнена, що зараз мені скажуть, що я сама не сповна розуму, раз повірила такій людині. І ви будете праві. Але вже нічого не змінити і мені потрібно думати, як жити далі.
Спочатку я взагалі не планувала серйозних відносин, ні з цим чоловіком, ні з іншими. Я тільки почала відходити від розлучення. З першим чоловіком моє життя було просто нестерпним. Можна сказати, ми зі старшим сином просто втекли.
Зараз картаю себе за те, що захотіла нових пригод, повелася на залицяння. Краще б зараз жили удвох з сином тихо і спокійно.
Але через 3 роки після розлучення я відчула, що при надії. Так як відносини були хороші, навіть не сумнівалася, залишити дитину чи ні. Тим більше, він запропонував розписатися. Весілля не було, просто штампи поставили. Я була щаслива, адже чоловік прекрасно ладнав із сином. Грав, вчив кататися на велосипеді, завжди приносив шоколадку. Ось моє материнське єство і розтануло, тим більше, що батько старшого – перший чоловік – не з’являвся в житті сина, а хлопчикові дуже потрібен тато.
Я навіть не помітила, коли все пішло шкереберть. Спочатку він став пропадати на кілька днів, я тоді ще була при надії. Де був, він толком не розповідав, говорив: «негаразди по роботі». Я, як наївна, думала, що це він мене так оберігає і не хоче вантажити проблемами.
Перший раз на 2 тижні він «пропав» незабаром після нашої виписки з дитиною. Мало того, що я з малюком ночами не спала, так ще й з-за чоловіка переживала. Телефон був недоступний, я намагалася шукати його через друзів-знайомих, ніхто нічого не говорив.
Коли повернувся, почав розповідати мені про «великі негаразди», пов’язані з роботою і якимись незрозумілими людьми. Звичайно ж, говорив, як сильно любить мене і сина, запевняв, що вирішить всі проблеми, і ми заживемо щасливо.
У такому режимі: місяць-два він удома, потім пропадає на тиждень-два, ми прожили майже 2 роки. Я була змушена молодшого в ясла віддати, тому що треба було на роботу виходити. Грошей не вистачало, ми жили в знімній квартирі. Я досі так і не зрозуміла толком, який був рід діяльності у мого чоловіка. Щось пов’язане з перепродажем машин і автозапчастин, але я чула тільки про борги і негаразди.
У якийсь момент він сказав, що йому потрібно терміново розрахуватися з боргом. Як він говорив, після цього «все налагодиться». Йому кредит не схвалили, довелося взяти його на мене. Як же я шкодую про цей вчинок.
Що в підсумку? Я тепер одна з двома дітьми все в тій же орендованій квартирі, плачу за його кредит. Аліменти ще не оформляла, ми навіть ще не розлучилися. Він просто в якийсь момент знову пропав, але вже назавжди. Потім через його знайомих я дізналася, що він живе в сусідньому місті, з іншою жінкою, у них є спільна дитина, причому ровесник нашого.
Я не знаю, як мені виживати далі. Платіж по кредиту і оренда квартири майже повністю з’їдає мою зарплату і аліменти на старшого сина. Соромно зізнатися, але продукти мені приносить подруга. Моя мама живе в селі, далеко, і у неї зараз негаразди зі здоров’ям, просити її про допомогу не можу. Чоловік не з’являється і навіть не дзвонить, ні разу не поцікавився, як ми живемо. На мої дзвінки відповідає через раз і толком нічого не говорить. Я не знаю, як мені жити далі. У найближчих планах розлучитися і подати на аліменти, але він офіційно безробітний і я не знаю, чи отримаю щось. Люди, що мені робити?
Передрук без гіперпосилання на intermarium.news – заборонено.
Головна картинка – pexels.
